сторию творят люди. По их делам,поступкам, подвигам можно узнать про целое поколение. Сейчас хочется рассказать о недалеком нашего края.
Просмотр содержимого документа
«Живые свидетели истории родного края Материал к уроку краеведения Алматинской области»
Живые свидетели истории родного края
Историю творят люди. По их делам,поступкам, подвигам можно узнать про целое поколение. Сейчас хочется рассказать о недалеком нашего города .
Тынышпаев Мухамеджан Тынышпаевич (1879–1937 гг.)
Тынышпаев М. Т. — общественный деятель, железнодорожник, активный участник проектирования и строительства Туркестано-Сибирской магистрали.
Родился 12 мая 1879 года в предгорье Жиланды Маканчи-Садыровского района Лепсинского уезда Семиреченской области.. В 1889 году он повез сына в город Верный на обучение. В 1900 году М. Тынышпаев окончил Верненскую гимназию и поступил в Императорский институт инженеров путей сообщения имени Александра I в Петербурге.
Практику Мухамеджан Тынышпаев проходил в степях Казахстана, где в то время прокладывали железную дорогу Оренбург — Ташкент. В 1906 году он участвовал в изыскательной экспедиции по изучению трассы будущей Туркестано-Сибирской магистрали. В этом же году М. Тынышпаев сдал выпускные экзамены, защитил курсовой проект «Строительство Туркестано-Сибирской железной дороги» и получил диплом инженера путей сообщения с правом составления проектов и производства всякого рода строительных работ и с правом на чин коллежского секретаря при вступлении на госслужбу.
В том же году М. Тынышпаев стал работать инженером на строительстве Средне-Азиатской железной дороги, принял активное участие в возведении моста через реку Амударью. В 1914 году он перешел работать на строительство Семиреченской дороги (начало Турксиба), где был начальником небольшого участка железнодорожной линии, а затем главным инженером линии от Арыси до Аулие-Аты. В 1924 году его пригласили в Казахский педагогический институт, открывшийся в Ташкенте, на работу преподавателем математики и физики. В этот период он занимался сбором информации о происхождении жузов, описывал историю казахских родов, составлял таблицы к генеалогии родов с краткими описаниями жизни и смерти ханов, батыров, биев, акынов,. Опубликовал исследования: «Коксуйский могильник и городище Кайлак», «Историческая справка о родоплеменном составе населения Ташкентского уезда», «Казахи в XVII—XVIII веке», «Победы и поражения казахов», «Материалы по истории киргиз-казакского народа». Уделял много времени общественной работе и пропаганде знаний.
Чого навчав Ісус?
Багато віруючих людей вважає, що релігія не повинна стояти осторонь політичних справ і що вона може відігравати важливу роль у розв’язанні проблем людства. Проте інші віруючі переконані, що релігія і політика не мають змішуватися. А як ви вважаєте, чи повинна релігія і політика тісно співпрацювати?
ІСУСА ХРИСТА названо «найвпливовішою постаттю в релігійній історії людства». Що відповів би Ісус, якби його можна було запитати: «Чи релігія має втручатися в політику?» Коли Ісус був на землі, він словами і вчинками виявив свій погляд на це питання. Наприклад, у відомій Нагірній проповіді він дав своїм послідовникам вказівки, як вони повинні ставитися до справ суспільства. Розгляньмо деякі думки з цієї проповіді.
Християни і суспільство
Ісус пояснив, як його послідовники мають ставитись до світу: «Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть і топчуть. Ви — світло для світу. (...) Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:13—16). Чому Ісус прирівняв своїх послідовників до солі та світла?
Ісус мав на увазі, що вони повинні бути наче сіль не тільки для якоїсь маленької групи людей, а для цілого світу. Також вони є наче світло не для обмеженого кола людей, але для всіх, хто охоче приймає це світло. За до таких образних висловів Ісус пояснив, що не хоче, аби його послідовники відокремлювалися від суспільства.
Щоб сіль запобігала псуванню їжі, її треба додати до тої їжі. Світильник не може освітити кімнату, якщо його туди не поставити. Тож не дивно, чому Ісус ніколи не наказував своїм учням відокремлюватись від суспільства і створювати ізольовані поселення віруючих. Ісус також не заохочував їх жити відлюдниками за мурами релігійних орденів. Навпаки, християни мають справляти вплив на життя інших, подібно як сіль впливає на їжу, а світло розсіює темряву.