«Його ім'я вже давно стало символом української Церкви, символом духовності нації, символом національного та духовного єднання народу. Для кожного українця ця незвичайна харизматична особистість - святий приклад для наслідування. Адже його заповіти - вчення справжньої віри і любові до свідомого християнства, ближнього, і національного патріотизму - заповіти на всі віки, на всі прийдешні покоління, - пише про митрополита Андрея Шептицького Оксана Сайко. - Свій шлях він обрав свідомо. Прагнув скромним пастирем-монахом служити Богові і людям. Але Господу цього було замало - вимагав від нього більш видатних і більш масштабних діянь, більш ревного служіння, бо знав, що він здатний на більше. А тому обрав і покликав цього шляхетного серцем і сильного духом чоловіка, щоб у ті суворі часи змін і невпевненості, у часи занепаду, страшних випробувань і страждань, що випали на долю нашої нації, він став її духовним Батьком. За все своє життя Митрополит Андрей Шептицький стільки встиг зробити як для Церкви, так і для всієї української нації, скільки досі не зробив жоден церковний діяч. Його життя - це ціле явище, ціла духовна епоха. Тому можемо сьогодні по-справжньому пишатися тим, що мали і маємо такого особливого Божого Пастиря. Тому що його ідеї, його діяння, заповіти, вчення, його дух продовжують жити. І нині він все ще залишається для нас Духовним Батьком. Здається, що його глибокі очі з тим особливим духовним світлом віри і мудрості дивляться на нас і тепер».
Загальна позиція митрополита у політичних справах: закликає духовенство не втручатися в політику і сам подає приклад; як галицький митрополит він був депутатом Віденського парламенту і галицького сейму (пожиттєвим членом Верхньої палати, або Палати панів), але в стінах обох цих закладів до 1914 р. з'явився лише двічі і обидва рази виступав не на політичні, а на теми просвітництва.
Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар». Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. Засновує Український Національний Музей, купив у 1905 р. для нього приміщення за 34000 доларів (з до вреїв, бо поляк-власник не бажав продавати будинок українцям). Завдяки піклуванню Шептицького у музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок іконопису.
1. Принятие христианства повлияло очень сильно. Во-первых, существенно изменились нормы этики, а центром общественной жизни все больше становилась церковь. Но в большей степени стоит обратить внимание на то, что принятие христианства стало стрессовым переход от язычества к монотеизму. Христианство изменило образ жизни - больше никаких жертвоприношений, только послушание и терпение. Древнерусская культура стала консолидированной, а само общество приобрело более европейский вид, ведь христианство было заимствовано оттуда. Христианство оказало влияние даже на городскую культуру, на образ деятельности - теперь население Древней Руси поголовно занимается земледелием. Христианство также было манипуляции со стороны власти, что сыграло роль появления особенностей, имеющих языческие корни. 2. В первую очередь, это летопись - формальное закрепление истории по летам. Существовал такой жанр как поучение - завещание детям. Житие представляло собой автобиографию или просто биографию какого-либо святого. Хождение было описанием путешествий, а воинская повесть - военных походов, действий. А также известен такой жанр как слово, в некотором смысле, это аналог поэзии, красноречия. 3. Принятие христианства стало главной причиной появления зодчества в Древней Руси. Сначала это были деревянные церкви, а позже это большие белокаменные церкви, например, Церковь Покрова на Нерли, построенная в 12 веке. Каменные храмы строились в Киеве, Новгороде и Владимире. Первой церковью была Десятинная церковь, которая находится в Киеве. А самый известный - Софийский собор, который был построен в 11 веке в Киеве. Что касается живописи, то вместе с христианством из Византии мы переняли фреску и мозаику, и живопись в целом. Но стоит отметить, что живопись в Древней Руси имела лишь одну единественную форму - иконопись. Почти все произведения находятся в Киеве. Например, в том же Софийском соборе, в центральном куполе которого имеется мозаика Христа Вседержителя.
Смотря какой у вас историк. Если он неодобряет христианство, то можно сказать что: христианство уничтожило былую Русь, вторгнувшись к нам по велению принятия Русью христианства князем Владимиром ( можно так же добавить версию почему он носит произвеще Красное солнышко: потому что нередко любил бухнуть, из-за чего его лицо, а особенно нос становились красным). Христианство крестило Русь огнём и мечом и в результате чего многие древнерусские источники знаний были ссожены, а некоторые значительно переделаны А если он за, то всё наоборот. В общем так)
Загальна позиція митрополита у політичних справах: закликає духовенство не втручатися в політику і сам подає приклад; як галицький митрополит він був депутатом Віденського парламенту і галицького сейму (пожиттєвим членом Верхньої палати, або Палати панів), але в стінах обох цих закладів до 1914 р. з'явився лише двічі і обидва рази виступав не на політичні, а на теми просвітництва.
Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар». Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. Засновує Український Національний Музей, купив у 1905 р. для нього приміщення за 34000 доларів (з до вреїв, бо поляк-власник не бажав продавати будинок українцям). Завдяки піклуванню Шептицького у музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок іконопису.