. . . . . Книга в Середньовіччі. . . . .
У середні віки книги вважалися рідкістю. Це пояснювалося як тим, що кожна книга була оригінальним рукописним твором, так і незначною кількістю грамотних людей. Зростання грамотності і поширення паперу зумовило збільшення попиту на книги і їх здешевлення. З'явилися майстерні з переписування книг. У XIV-XV ст. цікавість до писаного тексту значно зросла, особливо до Слова Божого. Щоб задовольнити зростаючий попит, потрібно було придумати новий б виготовлення книг. На початку XV ст. в Європі з'явилися перші книги, виготовлені за до відбитків вирізаних на дощечках текстів. Проте такий б був трудомістким і не відповідав потребам часу, до того ж переписувачі працювали швидше, ніж виготовлявся макет такої друкованої книги. Близько 1445 р. німецький ремісник Йоганн Ґупгенберг (1399-1468) винайшов б книгодрукування, що його використовують і донині. З металевих кубиків із випуклими дзеркальними відбитками букв—літер—у спеціальних рамках набирається текст сторінки, яка потім за до пресу друкується. Цей винахід докорінно змінив систему передачі інформації: усну форму замінило друковане слово.
.Культура читання в Середні віки.
Якою була культура читання у середні віки? Чи робили середньовічні читачі процес читання більш зручним? Звісно, що робили! Одним із таких в було використання закладок, які сьогодні ми зустрічаємо в манускриптах, що зберігаються в різних бібліотеках та музеях світу.
Середньовічні закладки були різних типів. Були статичні, що один раз кріпилися до сторінки та ніколи не знімалися, і залишаються на місці по сьогоднішній день. Такі закладки могли робитися найрізноманітнішими
Наприклад, читач міг зрізати край пергаменту сторінки і протягнути смужку через невеликий отвір. Тоді надрізаний аркуш виступав назовні та слугував закладкою. Такий б, звісно, псував аркуш манускрипту, тому до нього вдавалися не надто часто.
Більш поширеними були закладки з клаптика пергаменту, що приклеювався до сторінки . Інколи на такій закладці навіть робили помітку, наприклад, літера «В» позначала Хрещення.
Зберігаються в бібліотеках й манускрипти із шкіряними закладками. Інколи на кінці таких закладок містилися ще й закінчення у формі кульок зі шкіри. Такі закладки, для кращого кріплення, приклеювалися до аркуша з обох боків.
Статичні закладки позначали місця, до яких зверталися регулярно. Наприклад, у книзі пісень позначали ті, що досить часто співалися під час мес. У молитовнику могли позначати молитви, що читалися найчастіше.
Проте сьогодні, гортаючи середньовічні манускрипти, дослідники натрапляють і на інші типи закладок, зокрема й на динамічні. Це можуть бути схожі до сьогоднішніх, закладки-стрічки. Щоправда, їх могли робити й зі шкіри у вигляді шнурків, що надійно кріпилися до книги. Деякі закладки такого типу мали відразу декілька шнурочків. Таким чином читач міг позначати декілька місць, що його зацікавили.
Проте знали середньовічні читачі й більш «розумні» закладки . Такі закладки не лише вказували на сторінку, де читач призупинив читання, а й позначали стовпець та рядок. До шнурочка кріпився диск із пергаменту, що також був рухомим. Рухаючи його, була можливість позначити рядок. Позначки на диску вказували на стовпець. Досить просто та зручно!
ответ: В первую очередь, средневековый город был местом, который защищал своих жителей. Вот уж, действительно, мой дом – моя крепость. Средневековые жители вполне могли так сказать. Все города возникли с целью защиты от опустошительных набегов. Поэтому города всегда были закрыты стенами, имели элементарное укрепление в виде рва, заполненного водой и частоколом.
Средневековый город был местом сосредоточения ремесленников, которые становились ими, бежав в город. Раньше многие жители города были крестьянами, но бежали в город от собственных господ. В городе они были свободны уже через 1 год и 1 день. Потом какие-то ремесленники перестроились в купцов. Потому что основная масса горожан промышляли ремеслом и торговлей, хотя поля и пастбища у города тоже были, скот выгуливался прям на улицах города.
Все силы города были брошены на укрепление, о канализации и прочном материале, который не позволит сгорать целым кварталам, задумались не сразу.
Города делали людей свободными и были свободны, поэтому жители сразу обращались в рыночные отношения, организовывали цехи и сами управляли своей территорией, становясь такими могущественными, что могли себе позволить борьбу за независимость.
Объяснение:
1. Реформа системы государственного управления. Эта реформа коснулась высших, центральных и местных органов управления.
В составе Боярской думы создается расправная палата, главная функция которой – рассмотрение спорных вопросов, возникающих в результате действия приказов. (прообраз Сената)
Принимается решение об объединении приказов, которые имеют сходные функции, под управлением одного лица. В первую очередь, военных и финансовых (коллежская реформа Петра I)
Устанавливается единое время работы всех государственных учреждений.
Местное управление. Происходит расширение функций воевод (функции губернаторов). Основные властные полномочия (военные, судебные и т.п.) переходят к воеводам. Также к ним перешли функции губных старост. Воеводе устанавливалось жалованье в соответствии с чином (см. реформу государева двора)
2. Военное направление.
1679 год – военная окружная реформа. Суть: на территории России создается 9 военных округов, а округа образуют несколько военных уездов. Военные силы формируются за счет местного населения (даточные люди: 1 человек – 25 податных дворов (прообраз рекрутской системы)). Во главе округа – воевода одного из уездов, который обладал всей полнотой военной власти. - еще один шаг к губерниям. Содержались полки на основе налога с податного населения.
Отмена местничества (1682 год). В 1682 году собирается сословное совещание бояр и служилых людей.
3. Преобразования в сфере просвещения. ФА был образованнейший человек своего времени. ФА понимал важность создания новой системы образования в России. Этой проблемой он занимался в последние годы своего правления. По его распоряжениям был составлен проект Московской Академии (университета). Документ получил название «Привилей Московского Университета». Этот университет должен был готовить кадры для высших государственных должностей. Он управлялся советом преподавателей. В финансовом, учебном, административном отношении он должен был быть автономным. Учиться в этом университете должны были представители всех сословий. Студентам, не имеющим средств, полагалась стипендия. Академия должна была готовить гуманитарную элиту общества. ФА полагал, что создание гуманитарной системы образования недостаточно, следовательно необходимо создать математические, фортификационные и артиллерийские школы (то же, что делал Петр). В этих учебных заведениях должны были учиться дети простолюдинов. Был издан указ, согласно которому необходимо выискивать умных детей и отправлять в школы, а затем, возможно, и в университет. В полной мере ФА реализовать это не смог. В правление Софьи создана Славяно-греко-латинская академия (первое высшее учебное заведение России), 1685г.
В 70-80е годы в русском государстве осуществлялись важнейшие преобразования, которые по направлениям и содержанию перекликались с Петровскими преобразованиями