Відповідь:
Королівство Польське (лат. Regnum Poloniae, пол. Królestwo Polskie) — польська середньовічна і ранньомодерна монархія утворена у 1025 році, коли був коронований великопольський князь Болеслав І Хоробрий. Пізніше титул польського короля носив син Болеслава, Мешко ІІ (1025—1031), Болеслав ІІ Сміливий (1076—1079), Пшемислав ІІ (1290—1295) та Вацлав II (1300—1305). Після подолання політичної роздробленості Польщі та коронації 1320 року Владислава I Локетка й аж до 3-го поділу Речі Посполитої у 1795 році королями були всі наступні володарі Польщі. Разом з тим, у середині XIV ст. відбулося відокремлення в рамках польської монархії інституту держави від особи конкретного короля: власне інститут держави, що міг функціонувати незалежно від наявності чи відсутності короля, оформився як Корона Королівства Польського. За умовами Люблінської унії 1569 року, Королівство Польське («Корона») стало однією з двох частин Речі Посполитої поруч з Великим князівством Литовським.
ва, а після смерті Володимира Болеслав підтримав Святополка проти його брата Ярослава і за до в заволодінні Києвом отримав Червенські городи назад.
Королі́вство Уго́рське (лат. Regnum Hungariae; 1000—1918) — королівство на території сучасних Угорщини, Словаччини, Хорватії і Славонії, Трансільванії, Воєводини, Закарпаття, Бургенланду, утворене Стефаном І Святим з династії Арпадів у 1000 році. У 14 столітті перейшло до Анжуйської, а з 15 століття — до Ягелонської династії. Після поразки у битві при Могачі 1526 року від військ Османської імперії втратило незалежність, ставши частиною володінь Габсбургів.
Пояснення:
Объяснение:
также Тушинский вор или Калужский царёк (дата и место рождения неизвестны — погиб 11 (21) декабря 1610 года, Калуга) — самозванец, выдававший себя за сына Ивана IV Грозного, царевича Дмитрия Углицкого и, соответственно, за будто бы чудом мая 1606 года царя Лжедмитрия I.
Существует множество версий настоящего имени и происхождения Лжедмитрия II. До объявления своего царского имени в русском городе Стародубе, короткое время самозванец выдавал себя за Андрея Нагого — никогда не существовавшего родственника царя Дмитрия. На пике своего влияния самозванец контролировал значительную часть Русского царства, хотя ему не удалось взять Москву, которая оставалась под контролем администрации официального царя Василия IV Шуйского. В российской историографии (в отличие от Лжедмитрия I) Лжедмитрий II обычно царём не считается, так как он не контролировал Кремль, хотя ему присягнула значительная часть Руси.
Подробнее - на -