У жовтні 1918 р. імператор Австро-Угорської імперії Карл І оголосив про перетворення дуалістичної монархії у федерацію народів, внаслідок чого на Галичині помітно активізувався український національний рух. 18-19 жовтня 1918 р. у Народному домі у Львові відбулося засідання українських послів до парламенту та крайових сеймів Галичини й Буковини, греко-католицького єпископату та представників основних українських політичних партій. Під час засідання було утворено Українську Національну Раду (УНРада), яку очолив Євген Петрушевич. Завданням Ради стало національне самовизначення українців в імперії Габсбургів.
Водночас польські військово-політичні кола, намагаючись на момент розпаду Австро-Угорщини встановити контроль над Галичиною, створили 28 жовтня у Кракові Польську Ліквідаційну Комісію. Комісія мала організувати у Львові в ніч з 2 на 3 листопада збройний виступ для встановлення польської влади, про що був повідомлений австрійський уряд. Приїзд Комісії був запланований на 1 листопада.
Австрійський намісник Галичини Карл фон Гуйн відмовився передати владу в руки українців, після чого останні почали готувати збройне повстання з метою захоплення влади у Львові. Повстання українців очолив cотник УСС Дмитро Вітовський. Опираючись на підрозділи полку УСС, 1 листопада о 4-й годині ранку українські війська захопили ратушу, намісництво, радіо, телеграф та вокзали. Вже на ранок у місті замайоріли синьо-жовті прапори. Цього ж дня підрозділи УСС зайняли Станіслав, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші міста і містечка Галичини. Відбулася подія, що стала відомою в історії як Листопадовий зрив (чин) або Листопадова революція. Саме Листопадовий зрив спричинив проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та ознаменував початок українсько-польської війни за контроль над західноукраїнськими землями.
О причинах возникновения декабристского движения существуют два прямо противоположных мнения. Согласно выводам одних историков, движение декабристов по своей сути является национальным, никаким образом не связанным с событиями за рубежом. Другие учёные, наоборот, объясняют появление тайных обществ чтением русскими офицерами книг западных философов и их знакомством с европейской жизнью во время походов против Наполеона. В любом случае толчок к появлению первых дворянских организаций дала Отечественная война 1812 г. ("Мы были дети 1812 года", - заявлял один из лидеров декабристов М.И. Муравьёв-Апостол). Среди других причин возникновения тайных организаций можно назвать понимание необходимости отмены крепостного права; осознание того, что самодержавие тормозит развитие страны; разочарованность в либерализме Александра I.
Окончание Пелопоннесской войны и победа Спарты принесли мир ненадолго. В связи с недовольством по поводу главенства Спарты между греческими полисами вновь начались междоусобные войны, которые привели к ослаблению греческих городов. Между тем Македонское царство – государство на севере Балканского полуострова – становилось все сильнее (см. урок «Греция подчиняется Македонии»). Главным органом власти в Афинах было Народное собрание. В Собрании участвовали граждане, только мужчины начиная с двадцатилетнего возраста. Для решения государственных дел они собирались 3-4 раза в месяц на пологом холме в западной части города. Приходили ремесленники и торговцы, гребцы и лодочники Пирея, а также земледельцы, если только сельские работы не были в разгаре. Приходили богатые купцы и землевладельцы. Народное собрание выбирало поднятием рук десятерых стратегов сроком на год. Должность первого стратега была самой важной в Афинах. Он руководил войском и флотом, ведал отношениями Афин с другими государствами. Пятнадцать раз, начиная с 443 года до н. э., Собрание выбирало Перикла (рис. 1) первым стратегом.
У жовтні 1918 р. імператор Австро-Угорської імперії Карл І оголосив про перетворення дуалістичної монархії у федерацію народів, внаслідок чого на Галичині помітно активізувався український національний рух. 18-19 жовтня 1918 р. у Народному домі у Львові відбулося засідання українських послів до парламенту та крайових сеймів Галичини й Буковини, греко-католицького єпископату та представників основних українських політичних партій. Під час засідання було утворено Українську Національну Раду (УНРада), яку очолив Євген Петрушевич. Завданням Ради стало національне самовизначення українців в імперії Габсбургів.
Водночас польські військово-політичні кола, намагаючись на момент розпаду Австро-Угорщини встановити контроль над Галичиною, створили 28 жовтня у Кракові Польську Ліквідаційну Комісію. Комісія мала організувати у Львові в ніч з 2 на 3 листопада збройний виступ для встановлення польської влади, про що був повідомлений австрійський уряд. Приїзд Комісії був запланований на 1 листопада.
Австрійський намісник Галичини Карл фон Гуйн відмовився передати владу в руки українців, після чого останні почали готувати збройне повстання з метою захоплення влади у Львові. Повстання українців очолив cотник УСС Дмитро Вітовський. Опираючись на підрозділи полку УСС, 1 листопада о 4-й годині ранку українські війська захопили ратушу, намісництво, радіо, телеграф та вокзали. Вже на ранок у місті замайоріли синьо-жовті прапори. Цього ж дня підрозділи УСС зайняли Станіслав, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші міста і містечка Галичини. Відбулася подія, що стала відомою в історії як Листопадовий зрив (чин) або Листопадова революція. Саме Листопадовий зрив спричинив проголошення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та ознаменував початок українсько-польської війни за контроль над західноукраїнськими землями.
Объяснение: