Іноземців у Спарті вражав громадський спокій і безпека, беззаперечне підкорення молодших старшим, небагатослівність і законослухняність спартанців, потайність і засекреченість у державних справах. Вони дивувалися завзятій прихильності спартанців до військових занять і атлетичних вправ, їхній байдужості до наук і мистецтва. Правителі прагнули повністю ізолювати державу, своїх співгромадян від спілкування з іншими полісами і народами. Торговельні стосунки з іншими країнами були заборонені ще в VI ст. до н. е. Під загрозою смерті спартанцям заборонялося з особистих потреб виїжджати за межі своєї держави. Виїзд за кордон дозволявся лише воєначальникам, послам і проксенам.
Є така думка, що приписувані Лікургу античною традицією реформи насправді є тривалий процес перебудови суспільної системи дорійців. Саме ж «Лікургове законодавство»,— продукт колективної творчості кількох або навіть багатьох реформаторів. Основною метою здійснюваних перетворень було згуртувати колектив громадян в критичній обстановці після другої Мессенської війни.
Солон - "Об отмене долгового рабства". В данном стихотворении архонта (одного из правителей древних Афин) Солона - он сравнивает землю с рабыней с которой убрали долговые столбы (обычно говорят про долговые камни).
Бедняки(простые землепашцы) в афинах до Солона брали в долг у богачей зерно, деньги и т.п. На участке бедняков ставили долговой камень - где было написано сколько он должен кому и когда отдать. Если человек не мог вовремя отдать долг, то забирали его детей + жену или его самого в рабство (в зависимости от суммы долга).
Текст стихотворения Солона
загугли текст)