Жанна д’Арк родилась в деревне Домреми на границе Шампани и Лотарингии в семье обедневших дворян[источник не указан 1073 дня] (по другой версии — зажиточных крестьян) Жака д’Арк и Изабеллы де Вутон по прозвищу Роме (римлянка) из-за её паломничества в Рим. Жанна никогда не называла себя Жанной д’Арк, а лишь «Жанной Девственницей», уточняя, что в детстве её называли Жанеттой.
В 13 лет Жанна впервые, по её уверениям, услышала голоса архангела Михаила, святой Екатерины Александрийской и, как считается, Маргариты Антиохийской[2], которые иногда являлись ей и в видимом облике. Спустя некоторое время они якобы открыли Жанне, что именно ей суждено снять осаду с Орлеана, возвести дофина на трон и изгнать захватчиков из королевства. Когда Жанне исполнилось 16 лет, она отправилась к капитану города Вокулёр Роберу де Бодрикуру и объявила о своей миссии. Будучи высмеянной, Жанна вынуждена была вернуться в деревню, однако через год повторила свою попытку. На этот раз, капитан, поражённый её настойчивостью, был более внимателен, а когда Жанна точно предсказала печальный для французов исход «Селёдочной битвы» под стенами Орлеана, согласился дать ей людей, чтобы она смогла направиться к королю, а также снабдил мужской одеждой — шапероном, хуком и шоссами, причем Жанна до конца предпочитала одеваться именно так, объясняя, что в мужской одежде ей легче будет воевать и при том не вызывать нездорового внимания к себе со стороны солдат. В это же время к отряду Жанны присоединились два её верных спутника — рыцари Жан де Мец и Бертран де Пуланжи.
За 11 дней преодолев расстояние по неприятельской бургундской территории между Домреми и Шиноном, 4 марта 1429 года Жанна прибыла в этот замок — резиденцию дофина Карла. Дофин воспользовался тем, что Жанна писала ему в письме, что обязательно узнает его, и устроил ей проверку, посадив на трон другого человека и встав в толпе придворных. Однако Жанна выдержала испытание, узнав короля. Она объявила ему, что послана Небом для освобождения страны от английского господства и попросила войска для того, чтобы снять осаду Орлеана. В Шиноне Жанна изумила Карла VII и молодого герцога Алансонского своим мастерством в верховой езде, своим безупречным знанием игр, распространенных среди знати: кентен, игра в кольца, — требовавших совершенного владения оружием. В ходе оправдательного процесса Ален Шартье, секретарь королей Карла VI и Карла VII, заявил по поводу допросов, проводившихся на протяжении предыдущего судилища, следующее: «Создавалось впечатление, что эта девушка воспитана была не в полях, а в школах, в тесном общении с науками».
У війні 1904 – 1905 року Японія перемогла Росію.
До цього Росія залишалася її головним суперником на Далекому Сході. Росія була сильніша чим Японія і перемогти її можна було лише за рахунок того, що в середовищі європейських країн були великі розбіжності.
Країна сходячого сонця скористалася цими розбіжностями і за рахунок цього стала самою могутньою державою Далекого Сходу. Завдяки тому, що Японія створила дуже могутній флот, вона могла боротися за вплив у всьому Тихоокеанському регіоні.
Японія хотіла зробити Китай своєю колонією (у Китаї зійшлися інтереси Японії, Росії, Англії).
Прогресивні шари суспільства боролися за проведення реформ. Реформи були проведені невдало.
Починається криза влади, що завершився Сіньхойською революцією. Але революційні шари були занадто слабкими щоб удержати владу.
Чиновники і військові сили імператриці Ци Сі відсторонили революціонерів від влади. Мілітаристські угруповання бороли зі змінним успіхом за владу в Японії. Тим часом Китай усе більше попадав під владу колонізаторів. 1 січня 1912 року Китай стає республікою.
Першим президентом китайської республіки став революціонер Сунь Ятсен. 13 січня того ж року революційні сили (військові, чиновники) змусили Сунь Ятсена відректися від влади. Президентом стає цинський генерал Юань Шукай. Столиця Китаю переноситься в Пекін.
Період 1900 – 1914 року був дуже сильно насичений. У світі проходили кілька воєн (Російсько – Японська 1904 – 1905 р. Італо – Турецька війна 1911 – 1912 р. і Балканська війна 1911 – 1912 р.
II Балканська війна 1913 р. і деякі інші, не настільки значні конфлікти). У цих конфліктах загинула величезна кількість людей. Так само проходило кілька революцій (1905 – Росія, Сінхойська в Японії, Младотурецька в Туреччині й інші).
Чим більше модернізувався світ, тим більше уряди і монархи прагнули до завоювання усе великих і великих територій, що приносили величезний прибуток.
Саме початок ХХ століття підштовхнув Японію до подальшої військової конфронтації з іншими країнами (в першу чергу з СРСР та США), що згодом привело до повного краху японських сподівань на повну світову домінацію.
На сьогодні Японія – держава, яка відкинула свої амбіції на військове і політичне владарювання у світі і зосередила свою увагу виключно на економічному потенціалі. Можливо, початок ХХ століття і подальші події навчили японський народ, як потрібно рухатися вперед, не шкодячи іншим і собі.