История Азербайджана, а вернее его государственности, насчитывает примерно 5 тысяч лет. Первые государственные формирования на территории Азербайджана возникли еще начиная с конца IV, начала III тысячелетия до нашей эры. В I тысячелетии до нашей эры здесь существовали Манна, Иским, Скит, Скиф и такие сильные государства как Кавказская Албания и Атропатена. Эти государства играли большую роль в повышении культуры государственного управления, в истории экономической культуры страны, а также в процессе формирования единого народа.
В III веке н.э. Азербайджан оккупировала империя Иранских Сасанидов, а в VII веке - Арабский Халифат. Оккупанты переселили в страну многочисленное население иранского и арабского происхождения. С принятием исламской религии в VII веке история Азербайджана претерпела коренной перелом. Ислам дал сильный толчок формированию единого народа, языка, обычаев и пр. среди тюркских и нетюркских народов на территории Азербайджана.
В Азербайджане начался новый политический подъем: на землях Азербайджана, на которых был распространен ислам, были созданы государства Саджидов, Ширваншахов, Саларидов, Раввадидов и Шеддадидов. Началась эпоха Возрождения в азербайджанской истории. В конце XV - начале XVI веков начинается новая веха в истории Азербайджана. Выдающийся государственный деятель Шах Исмаил Хатаи сумел объединить под своим руководством все северные и южные земли Азербайджана. Образовалось единое Сефевидское государство со столицей в Тебризе, превратившееся со временем в одну из самых могущественных империй Ближнего и Среднего Востока.
Пришедший к власти после падения Сефевидского государства выдающийся азербайджанский полководец Надир-шах еще более расширил границы бывшей Сефевидской империи. Этот правитель Азербайджана в 1739 году завоевал Северную Индию, включая Дели. Однако, после смерти Надир-шаха, управляемая им империя пала.Таким образом, во второй половине XVIII века Азербайджан распался на малые государства - ханства и султанаты.
В конце XVIII века в Иране к власти пришли Гаджары, являющиеся азербайджанской династией. Они стали внедрять политику подчинения всех территорий, бывших под правлением Надир-шаха, в том числе и азербайджанских ханств, централизованному правлению. Так началась эпоха многолетних войн между Гаджарами и стремящейся захватить Южный Кавказ Россией. В итоге, на основании Гюлюстанского (1813) и Туркменчайского (1828) договоров, Aзербайджан был разделен между двумя империями: Северный Азербайджан был присоединен к России, а Южный – к Ирану.
28 апреля 1920 года было объявлено о создании на территории АДР - Азербайджанской Советской Социалистической Республики (Азербайджанской ССР). В декабре 1922 г Азербайджан, Грузия и Армения образовали Закавказскую Социалистическую Федеративную Советскую Республику. В 1922 она вошла в состав СССР, а в 1936 года ЗСФСР была распущена, а Азербайджанская ССР была включена в состав СССР как самостоятельная республика, просуществовавшая до 1991 года.
30 августа 1991 г . Азербайджан провозгласил независимость.
Століття війна 1337-1453 Причини: Війна почалася через суперечки про успадкування престолу королівства Франції. Англійський король Едуард заявив свої права на трон Франції в зв’язку з салічних законом. Крім того, англійський король хотів повернути землі, втрачені його батьком. Новий французький король Філіп VI же вимагав від англійського монарха визнати його суверенним правителем Франції. Також у ворогуючих сторін був постійний конфлікт за володіння Гасконією, англійці зберегли право на її володіння в обмін на визнання Філіпа суверенною королем.
Між ким: Англія і Франція
Хід війни: Як вже говорилося, перший хід зробив англійський король Едуард, вторгшись на територію Пікардії в 1337 році. У цей період французький флот повністю панував в Ла-Манші, що не давало англійцям діяти більш впевнено. Ситуація змінилася в 1340 році, коли англійський флот переміг французів в морській битві при Кресі. Тепер вже англійці повністю контролювали Ла-Манш.
У 1346 році Едуард очолив велику армію і висадився біля міста Кан, а потім протягом дня захопив і саме місто, що шокувало французьке командування, ніхто не очікував, що місто впаде всього за один день. Філіп рушив назустріч Едуарду і дві армії зіткнулися в битві при Креси. 26 серпня 1346 році відбулася знаменита битва, яку прийнято вважати початком кінця епохи лицарства.
У зв’язку з епідемією чуми, країни припинили бойові дії, так як хвороба забрала в сотні разів більше життів, ніж війна. Але після того як епідемія перестала вирувати, в 1356 року син короля Едуард Чорний Принц з новим, ще більшим військом вторгся на територію Гасконі. У відповідь на ці дії французи вивели свою армію назустріч англійцям. 19 вересня обидві армії зійшлися в знаменитій битві при Пуатьє. Перший етап війни закінчився підписанням Бретонського світу в 1360 році. Едуард в результаті свого походу отримав половину території Бретані, всю Аквитанию, Пуатьє, Кале. Франція ж втратила третину всієї своєї території.
Світ тривав дев’ять років, поки новий король Франції Карл V не оголосив війну Англії, бажаючи повернути втрачені раніше території. Під час перемир’я, французам вдалося реорганізувати армію і знову наростити свою військову міць. Англійська армія була захоплена війною на Іберійському півострові, через чого французи домоглися ряду важливих перемог в сімдесятих роках XIV століття, тим самим повернувши собі ряд захоплених раніше територій. Після смерті короля Едуарда і його сина Чорного Принца на трон встав молодий король Річард II. Недосвідченістю короля скористалася Шотландія, почавши тим самим війну. Цю війну англійці програли, зазнавши тяжкої поразки в битві при Оттерберн. Англія була змушена укласти невигідний для неї світ. Після Річарда на трон Англії зійшов Генріх IV планував взяти реванш у французів. Але наступ доводилося налагоджувати через важкій ситуації в країні, це була в основному війна з Шотландією, Уельсом. Але коли ситуація в країні нормалізувалася, почався новий наступ в 1415 році.
Сам Генріх не зміг здійснити своє вторгнення до Франції, але це вдалося зробити його сина Генріха V.
Переможи Генріха закінчилися в 1421 року, коли в бій вступили шотландські війська, розгромивши англійську армію в битві при Боже. У цьому бою англійці втратили своє командування, через що і програли битву. Незабаром після цього помирає Генріх V, а на престол встає його малолітній син
Незважаючи на поразку, англійці швидко відновилися і вже в 1423 році відповіли французам реваншем, перемігши їх у битві при Кравань, знову знищивши армію, що перевершує за чисельністю.
У 1428 році відбулося переломний бій при Орлеані. Саме в день цієї битви з’явилася яскрава фігура – Жанна Д’Арк, прорвавши оборону англійців і тим самим, принесла важливу перемогу для Франції.
1431 року Жанна була схоплена англійцями і страчена, але це вже не могло вплинути на результат війни, французи згуртувалися і продовжували рішуче атакувати. Останній удар по мощі Англії було завдано в 1453 році в битві при Кастільоне.
Це було останні бій столітньої війни, слідом за ним капітулював гарнізон Бордо – останній ключовий осередок оборони англійців в Гасконі.
Наслідки: Офіційного мирного договору не було підписано протягом десятиліття, проте війна припинилася і англійці відмовилися від своїх претензій на трон. Англійці не змогли домогтися своїх цілей, незважаючи на початковий успіх кампаній, в їх володінні залишився тільки один великий місто Кале і прилеглі території. Через ураження в Англії почалася Війна Білої і Червоної троянди.
я бы ответила но я не украинка