Як самостійна течія християнство відмежувалося від інших культів і набуло власної організації форми найперше в містах східної частини Імперії — в Малій Азії, Сирії, Єгипті а звідти — поширилося на Захід.
Нова релігія вперше почала оформлятися через єврейські общини великих міст Сходу. За церковними переказами, засновником християнства був Ісус Христос.
Наприкінці І ст.до . християнські общини існували вже у всіх великих містах античного світу — Єрусалимі, Антіохії, Ефесі, Коринфі, Римі, Путеолах.
За римськими законами, «секта християн» належала до нелегальних союзів, тому збори християн проходили лише в таємних місцях.
Центральна ідея християнства ння через віру в Ісуса Христа. Християнське вчення швидко поширилось по території Римської імперії. Такий успіх, можна пояснити тим, що воно змогло об'єднати всі основні релігійні ідеї епохи. З 2 пол. ІІ ст. серед християн переважають середні верстви населення. Притік багатих в общини відтісняв бідних.
З часом змінюється організація общин. З'являються постійні посадові особи — диякони і т. д. У ІІІ ст. в ряди християн вступають великі власники. Християнство аристократизується. Християнство, як і всі тогочасні релігії, глибоко синкретично. В ньому сплелись елементи трьох країн : Юдеї, Еллади і Риму.
Рим победил Карфаген и идеологически и в организационном плане, подчинив и впитав в свой государственный организм все земли, до этого принадлежащие Карфагену. Победа Рима над Карфагеном положила начало той романизации всего Запада, которая поглотила очень многие второстепенные народы, включая и финикийцев (карфагенян) , которые были самой значительной народностью из этих остальных.
Римляне не ставили перед собой целей Александра Великого или персидских царей. Они победили Ганнибала, и весь мир после этого упал к их ногам.
По летописной легенде, великий князь литовский Гедимин после успешной охоты обнаружил прекрасное место недалеко от города Кернаве, решил воздвигнуть на нём замок и перенести сюда столицу. Во второй половине XIV века здесь, в Старых Троках (Сянейи Тракай), уже стоял каменный замок. Правил им в 1337—1382 сын Гедимина трокский князь Кейстут. Около 1350 года в этом замке родился Витовт. В 1375 году Кейстут перенёс свою столицу из Старых Трок в защищённые озером Новые Троки, где был построен Полуостровной замок. Замок в Старых Троках в 1391 году был разрушен и больше не восстанавливался. Участок земли с остатками замка Витовт в 1405 году подарил монахам бенедиктинцам. Монастырь стоит на старом замчище. Трокский Полуостровной замок был построен Кейстутом в 1370-е годы на берегу озера Гальве (или Трокского озера)[2]. Он был разрушен во время междоусобиц 1382—1383 годов и вновь отстроен лишь в конце правления Витовта. короче, они были построены и разрушены примерно в одно время
Як самостійна течія християнство відмежувалося від інших культів і набуло власної організації форми найперше в містах східної частини Імперії — в Малій Азії, Сирії, Єгипті а звідти — поширилося на Захід.
Нова релігія вперше почала оформлятися через єврейські общини великих міст Сходу. За церковними переказами, засновником християнства був Ісус Христос.
Наприкінці І ст.до . християнські общини існували вже у всіх великих містах античного світу — Єрусалимі, Антіохії, Ефесі, Коринфі, Римі, Путеолах.
За римськими законами, «секта християн» належала до нелегальних союзів, тому збори християн проходили лише в таємних місцях.
Центральна ідея християнства ння через віру в Ісуса Христа. Християнське вчення швидко поширилось по території Римської імперії. Такий успіх, можна пояснити тим, що воно змогло об'єднати всі основні релігійні ідеї епохи. З 2 пол. ІІ ст. серед християн переважають середні верстви населення. Притік багатих в общини відтісняв бідних.
З часом змінюється організація общин. З'являються постійні посадові особи — диякони і т. д. У ІІІ ст. в ряди християн вступають великі власники. Християнство аристократизується. Християнство, як і всі тогочасні релігії, глибоко синкретично. В ньому сплелись елементи трьох країн : Юдеї, Еллади і Риму.
Объяснение: