Імператор Константин зрозумів, що церковну організацію та авторитет християнства можна використати для зміцнення своєї влади. Він повернув християнам церковне майно, конфісковане його попередником, звільнив християнських священиків від сплати податків тавійськової служби, проголосив свободу молитовних
зібрань. Сам імператор святкував і християнські, й традиційні римські свята. У 325 р. в місті Нікея було скликано собор (зібрання) єпископів Заходу та Сходу. У ньому взяв участь і сам імператор, аби піднести його значення. Було затверджено Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах (іпостасях) - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру. Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії.
За імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян. Так християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії. Язичницькі храми почали руйнувати, статуї римських богів .
ежелгi римдiк постреспубликалық фазасының өркениет дамуындағы ерекше белгiлер, басқарудын автократиялық формасы және Еуропадағы үлкен аймақтық иелiктерi мен Жерорта теңiзi. Римдiк империяның хронологиялық шеңбері Август бiрiншi императорының басқаруынан бастап, екi бөлiкке бөлуiне дейiн қамтиды. Яғни б.з.б. 27 жылдан 476 жылдар аралығы. Римдiк империя тарихының периодизациясы өзгешеленедi. Осылай, қарастыру кезiнде құрылымның мемлекеттiк-құқықтысымен екi негiзгi кезең көзге түседi: 1. Қағидашы - мемлекеттiк құрылымның республикалық және монархиялық формалары, б.з.б. I ғасырда — б.з. III ғасыр. Қағидашы мерзiмiне байланысты келесiдей кезеңдерге бөлiнедi.