Протягом півроку ім’я Верлана стало для польської шляхти злим духом, що розпростерся від Правобережжя по Волинь і Руське воєводство. Ніде не знаходимо згадки, що він особисто брав участь у грабіжництві, хоч вина спадала на нього. Повстання Верлана було зорганізованим і облетіло Правобережжя вогняною кулею.
Цей виступ засвідчив перехід гайдамацького руху на новий рівень — від розрізнених дій невеликих ватаг, що обмежувалися нападами на місцевих шляхтичів і орендарів, до масштабних загальних рухів, здійснюваних великими загонами. Щоб їх приборкати, шляхта вдалась до жорстокості. Проте гайдамацький рух не вщухав.
Новий спалах гайдамацького руху відбувся навесні 1750 р. За своїм розмахом він перевершив попередній. Брацлавщина, Київщина, Волинь, Поділля були звільнені від шляхетського панування. Але усунення шляхти, орендарів, уніатів не супроводжувалося встановленням порядку і формуванням нової державності. Кривава різанина, зруйновані міста, сотні повстанців, що вершили суд і розправу на власний розсуд, — таким був інший бік повстання.
1) Сначала евреи относились к Белому движению позитивно, давая деньги Белому движению и сами вступали в армию. Постепенно из-за отсутствия сильной власти в Белом движении и понятных лозунгов для населения происходили еврейские погромы на которые лидеры белого движения закрывали глаза.
2) Еврейский народ в начале гражданской войны относился негативно к советской власти и все что с ней связано. Из-за экономической политики партии большевиков страдали еврейские финансы и имущество. К Красной армии евреи относились сначало негативно, постепенно негатив сменился на нейтральный или даже положительный характер, так как Красная армия стала защитником от еврейских погромов.
