Держава з єдиним центром в Києві розпалася з середині XII століття на 15, до початку XIII століття - на 50, а до XIV століття - майже на 250 князівств. Політично Русь стала схожа на клаптикову ковдру. Але не політичні причини і криваві князівські усобиці лежали в основі цього явища.
Так, наполегливою і тривалою стала боротьба між владою та боярством в Галицько-Волинській землі, де боярство не раз зверталося за підтримкою до угорських і польських феодалів. Зрештою, цим скористалися сусідні держави, і литовські князі захопили Волинь, а поляки оволоділи Галичиною.
У Новгородській землі боярство повністю підпорядкував князів, перетворивши Великий Новгород в своєрідну «боярську республіку». Новгород встановлює тісні торговельні зв'язки з Ганзейским союзом вільних міст
Новгородське віче - своєрідна форма державного управління (законодавчої влади) в Новгородській республіці. На думку академіка В. Л. Яніна, форму управління у вигляді «вічового ладу» або «боярської республіки», що обмежували владу князя, можна датувати «моментом укладення прецедентного (прийнятого за зразок) договору з князем Рюриком» (згідно з літописом, 862 роком) . Новгородське віче проіснувало більше шести століть, довше веч в інших російських землях - до 1478 року.
Управление в своем полисе афиняне называли демократией. И это была действительно демократия – власть народа. Четыре раза в месяц в Афинах созывалось Народное собрание, которое и было органом управления. На Народном собрании, в открытом обсуждении, решались все важнейшие вопросы города. Любой человек мог выдвинуть новый закон, любой человек мог принять участие в его обсуждении. Человек, который выдвигал закон, приносящий вред Афинам, отвечал за него головой, вплоть до смертной казни. Если сравнить с тем, что называется демократией сегодня, то сразу видны различия. Власть и право принимать решения имеет не народ, а отдельные личности, которые тайно и без открытого обсуждения принимают решения, в том числе, и наносящие вред своему народу.
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла було над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
- продовжуючи тисячолітні традиції державотворення на Україні, - виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, - здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави - Україна. Територія України є неподільною і недоторканною. Відтепер на території України діють виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
У той же день Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла постанову «Про проголошення незалежності України». Цим документом він постановила: «Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності». Цікаво, що в постановах Верховної ради від 11 жовтня 1991 уже вживається вираз «всеукраїнський референдум». 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави.
Держава з єдиним центром в Києві розпалася з середині XII століття на 15, до початку XIII століття - на 50, а до XIV століття - майже на 250 князівств. Політично Русь стала схожа на клаптикову ковдру. Але не політичні причини і криваві князівські усобиці лежали в основі цього явища.
Так, наполегливою і тривалою стала боротьба між владою та боярством в Галицько-Волинській землі, де боярство не раз зверталося за підтримкою до угорських і польських феодалів. Зрештою, цим скористалися сусідні держави, і литовські князі захопили Волинь, а поляки оволоділи Галичиною.
У Новгородській землі боярство повністю підпорядкував князів, перетворивши Великий Новгород в своєрідну «боярську республіку». Новгород встановлює тісні торговельні зв'язки з Ганзейским союзом вільних міст
Новгородське віче - своєрідна форма державного управління (законодавчої влади) в Новгородській республіці. На думку академіка В. Л. Яніна, форму управління у вигляді «вічового ладу» або «боярської республіки», що обмежували владу князя, можна датувати «моментом укладення прецедентного (прийнятого за зразок) договору з князем Рюриком» (згідно з літописом, 862 роком) . Новгородське віче проіснувало більше шести століть, довше веч в інших російських землях - до 1478 року.
Объяснение: