Рефере́ндум (від лат. referendum — те, що треба доповісти) — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань
інтегра́ція (від лат. integrum — ціле, лат. integratio — відновлення):
поєднання, взаємопроникнення. Це процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення взаємозв'язків;
згуртування, об'єднання політичних, економічних, державних і громадських структур в рамках регіону, країни, світу.
інтеграція економічна — процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення, об'єднання економік ряду країн.
інтеграція соціальна — наявність упорядкованих відносин між індивідами, групами, організаціями, державами.
інтеграція культурна — асиміляція різнорідних елементів культури в єдину культуру.
інтеграція мов — процес мовної еволюції, що полягає у зближенні різних діалектів і мов аж до їхнього злиття.
інтеграція в біології — процес упорядкування, узгодження і об'єднання структур і функцій у цілісному організмі, характерний для живих систем на кожному з рівнів їх організації.
інтеграція у фізіології — функціональне об'єднання окремих фізіологічних механізмів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму.
Епіде́мія (від грец. επί — «серед» і грец. δεμος — «народ»; застаріле — по́шесть, мор, моровиця[1]) — тип хвороби, яка є новою для даної популяції впродовж періоду збереження імунної «пам'яті» та поширюється зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, ґрунтуючись на попередньому досвіді (тобто, числі нових випадків за одиницю часу). Українське законодавство визначає: «епідемія — масове поширення інфекційного захворювання серед населення відповідної території за короткий проміжок часу».[2], що не відповідає світовому визначенню, яке поширює поняття епідемії на усі випадки масового ураження, в тому числі й отруєння.
Клейно́д (нім. Kleinod — скарб, коштовність) — відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у XV—XVIII століттях.
Окупація (військова) — зайняття збройними силами однієї частини держави або всієї території даної держави без отримання суверенних прав на неї.
История (греч. Ιστορία, «исследование» ) — общественная наука, изучающая человечества как исторический процесс.
Первоначальное значение слова «история» восходит к древнегреческому термину, означавшему «расследование, узнавание, установление» . История отождествлялась с установлением подлинности, истинности событий и фактов. В римской историографии (историография — отрасль исторической науки, изучающая её историю) это слово стало обозначать не узнавания, а рассказ о событиях Вскоре «историей» стали называть вообще всякий рассказ о каком-либо случае, происшествии, действительном или вымышленном.
В настоящее время слово «история» имеет два значения:
рассказ о название науки, изучающей быт и жизнь народов
Возрождение, таким образом, антропоцентрично; на первом месте или плане здесь — человек как природное существо со всеми его заботами и надеждами, интересами и правами.Формируется новый общественный слой – гуманисты, — где отсутствовал сословный признак, где ценились, прежде всего, индивидуальные Представители новой светской интеллигенции – гуманисты — защищают в своих произведениях достоинство человека; утверждают ценность человека независимо от его общественного положения; обосновывают и оправдывают его стремление к богатству, славе, могуществу, светским званиям, наслаждению жизнью; привносят в духовную культуру свободу суждений, независимость по отношению к авторитетам.Задача воспитания «нового человека» осознается как главная задача эпохи. Греческое слово («воспитание») является самым четким аналогом латинского humanitas (откуда берет свое происхождение «гуманизм»).Учение гуманистов, безусловно, повлияло на сознание человека эпохи Ренессанса. С эпохой Возрождения приходит новое видение человека, выдвигается предположение, что одна из причин трансформации средневековых представлений о человеке заключается в особенностях городской жизни, диктующих новые формы поведения, иные мышления.В условиях интенсивной общественной жизни и деловой активности создается общая духовная атмосфера, в которой высоко ценились индивидуальность и незаурядность. На историческую авансцену выходит человек деятельный, энергичный, активный, обязанный своим положением не столько знатности предков, сколько собственным усилиям, предприимчивости, уму, знаниям, удаче. Человек начинает по-новому видеть себя и мир природы, изменяются его эстетические вкусы, отношение к окружающей действительности и к Возрождение — это время, когда Европа вдруг заново открывает для себя античность, греко-римскую культуру и, вдохновленная ее образцами, сама добивается небывалого ранее расцвета искусств и наук. Возрождение и было собственно возрождением античности как идеального образца. Возрожденные на античной основе гуманитарные знания, включавшие этику, риторику, филологию, историю, оказались главной сферой в формировании и развитии гуманизма, идейным стержнем которого стало учение о человеке, его месте и роли в природе и обществе. Это учение складывалось преимущественно в этике и обогащалось в самых разных областях ренессансной культуры. Гуманистическая этика выдвинула на первый план проблему земного предназначения человека, достижения счастья его собственными усилиями. Гуманисты по-новому подошли к вопросу социальной этики, в решении которых они опирались на представления о мощи творческих и воли человека, о его широких возможностях построения счастья на земле. Важной предпосылкой успеха они считали гармонию интересов индивида и общества, выдвигали идеал свободного развития личности и неразрывно связанного с ним совершенствования социального организма и политических порядков.
Відповідь:
Рефере́ндум (від лат. referendum — те, що треба доповісти) — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань
інтегра́ція (від лат. integrum — ціле, лат. integratio — відновлення):
поєднання, взаємопроникнення. Це процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення взаємозв'язків;
згуртування, об'єднання політичних, економічних, державних і громадських структур в рамках регіону, країни, світу.
інтеграція економічна — процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення, об'єднання економік ряду країн.
інтеграція соціальна — наявність упорядкованих відносин між індивідами, групами, організаціями, державами.
інтеграція культурна — асиміляція різнорідних елементів культури в єдину культуру.
інтеграція мов — процес мовної еволюції, що полягає у зближенні різних діалектів і мов аж до їхнього злиття.
інтеграція в біології — процес упорядкування, узгодження і об'єднання структур і функцій у цілісному організмі, характерний для живих систем на кожному з рівнів їх організації.
інтеграція у фізіології — функціональне об'єднання окремих фізіологічних механізмів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму.
Епіде́мія (від грец. επί — «серед» і грец. δεμος — «народ»; застаріле — по́шесть, мор, моровиця[1]) — тип хвороби, яка є новою для даної популяції впродовж періоду збереження імунної «пам'яті» та поширюється зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, ґрунтуючись на попередньому досвіді (тобто, числі нових випадків за одиницю часу). Українське законодавство визначає: «епідемія — масове поширення інфекційного захворювання серед населення відповідної території за короткий проміжок часу».[2], що не відповідає світовому визначенню, яке поширює поняття епідемії на усі випадки масового ураження, в тому числі й отруєння.
Клейно́д (нім. Kleinod — скарб, коштовність) — відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у XV—XVIII століттях.
Окупація (військова) — зайняття збройними силами однієї частини держави або всієї території даної держави без отримання суверенних прав на неї.
Пояснення: