Объяснение:
Причинами стало начало укрепления советской власти в России и других республиках.
Нередко репрессиям подвергались сами коммунисты, которые даже могли участвовать в революции 17 года. Самый яркий пример — Лев Троцкий, который являлся главным соратником Ленина.
Тем самым, ликвидируя оппозицию, Сталин укреплял свою власть. Проводились чистки и в армии: во второй половине 30-х была проведена Большая чистка там.
К ней относятся скептически:
С одной стороны, СССР потерял многих видных генералов, которые могли повлиять более положительно на лето-осень 1941 года.
С другой, немало историков и генералов (особенно много из них немцев) считают, что чистка пошла во многом на пользу, т.к. когда в Берлине, во время войны, строились заговоры против Гитлера, в Москве все было спокойно, а военные кадры пополнились новыми идейными коммунистами. А как вы считаете?
Ну, если надо, то могу еще написать про голод. Сам я просто пытался опираться на украинскую историографию (благо, это не так сложно, ибо я сам из Украины). Но я вообще сам социалист и могу описать свое виденье событий 30-ых годов.
Ну и про голод могу написать. Опять же: как и свое виденье, так и виденье со стороны украинской историографии.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
А-3
Б-2
В-1
Г-4 .
.