Запорізька Січ знає навіть школяр, а на питання, хто її заснував, більшість впевнено відповідає: Дмитро Вишневецький. Вислів «козак – вільна людина» закарбувався у свідомості з юних років. Та чи так це насправді? Чи є «відкритою книгою, в якій давно прочитані усі сторінки», Запорозька Січ?
Багатьом невідомо, що під цим словосполученням мається на увазі не одне, а декілька великих укріплень, і у народі як першого «запорізького гетьмана» прославили Предслава Лянцкоронського. А «козаками» спочатку називали найманих вояків, які несли вартову службу. Ними були як представники української нації, так і татари. Історія Запорізької Січі надзвичайно цікава. Перші відомості про них датуються кінцем ХІІІ століття. Передумови їх появи – велика нейтральна територія (її називали Полем) та відсутність чітко окресленого кордону між землями руських князівств та Ордою. Навіть на початку ХVІ століття кримський хан писав до великого князя литовського: «То земля не моя і не твоя, лишень Богова», бо захоплювали цю «буферну зону» і русини, і татари.
Виникнення козацтва було пов’язане з необхідністю охорони кордонів, а також із можливістю степової здобичі. Кримські джерела ХV століття згадують татарських найманих козаків-вартових, які несли службу в Кафі. І там же говориться, що в 1474 році «козаки» золотоординського хана пограбували купецький караван. Це надзвичайно цікаві факти. Свідчать вони про вживаність слова «козак» у різних значеннях. Коротко кажучи, ним одночасно позначали і сторожів, і розбійників.
Многие историки говорят о Владимире Мономахе как умном, добром человеке, мудром и справедливом политике. Многие из них сходятся во мнении, что его по справедливости можно назвать ярким представителем своего времени . Описание внешности князя встречается редко. В. Н. Татищев, например, отмечал: «Лицом был красен, очи велики, власы рыжеваты и кудрявы, чело высоко, борода широкая, ростом не вельми велик, но крепкий телом и силён» . Историк называл Мономаха благоверным великим князем с добродетельным нравом. «Он не был горд,… в правосудии законы хранил, и хотя виновных наказывал, но более с уменьшением и прощением» . У Татищева Владимир Мономах, прежде всего, князь-защитник, освободивший Русь от половцев: «Храбр на рати…, много враги победи»
Обычно в конце апреля – начале мая