қазақ даласындағы тарихи оқиғаларды баяндайтын шығарма. Еңбектің әуелгі аты белгісіз. Оны алғаш Зәки Уәлиди Тоған тауып, мұқабасындағы жазуға қарап шартты түрде “Тарих-и шаһ Махмуд ибн Мырза Фазыл Чорас” деп ат қойған. Арнаулы әдебиеттерде “Жылнама” деп те аталады. Жылнама шамамен 1673 – 76 жылдары аралығында Шығыс Түркістанда құрастырылған. Ол кіріспеден және 119 шағын тараудан тұрады. Шығарманың сипаты, мазмұны және құрастырылуы жағынан жергілікті әулеттер тарихын, Шағатай әулетінен шыққан Жүніс ханның билік құруынан бастап, Исмаил ханның (1670) таққа отыру жайын баяндайды. Еңбектің алғашқы бөлімі Мұхаммед Хайдар Дулаттың “Тарих-и Рашидиін” негізге алған. Автор 55 тараудан бастап өзінің көргендері мен туыстарының естеліктерін, оқиға куәгерлерінің әңгімелерін пайдаланған. Жылнамада 16 – 17 ғасырлардағы Орта Азия, Қазақстан, Қырғызстан, Шығыс Түркістан және Жоңғар хандығы жөнінде деректер мол. Оның парсы және ұйғыр тіліндегі нұсқалары табылып отыр.
Объяснение:
ранний феодализм.
хронологический период: с V до конца X века.
особенности: начало формирования феодального строя, его генезиса. В этот период начало складывается крупные землевладения и начался процесс закрепощения феодалами свободных крестьян. Полностью господствует натуральное хозяйство.
расцвет феодализма.
хронологический период: XI-XV.
особенности: на смену политически раздробленности приходят сильные централизованные крупные феодальные государства. Это время развития феодального производства в деревне, в городах начало активно развивается цеховое ремесло и торговля. Одновременно это время вошло в историю, как время мощных крестьянских восстаний.
Поздней феодализм.
хронологический период: конец ХV середина XVII веков.
особенности: разложение феодального строя, на смену которому пришол новый- капиталистический, с его особенностями производства.
Объяснение:
много получилось, но кажеться правильно.
Відповідь:
Пояснення:
Вона щедро роздавала землі і селян своїм фаворитам і наближеним. Підтвердила право поміщиків засилати селян на каторгу, прийняла закон, що забороняв селянам скаржитися на своїх поміщиків, провела межування земель, в результаті якого дворянські володіння були округлені за рахунок селянських.
У 1785 р Катерина випустила "скаржитися грамоту дворянству". Цей закон підтверджував свободу дворянам від податків, від обов'язкової служби, від тілесних покарань. Вони мали монопольне право на володіння кріпаками, винокуріння, отримали переваги в торгівлі. У губерніях дворяни могли створювати свої організації - дворянські зібрання з правом заявляти про свої потреби губернатору, Сенату і самої імператриці. Царювання Катерини називають "золотим століттям" російського дворянства.
Одночасно Катерина заохочувала розвиток промисловості і торгівлі. Маніфест 1775 гарантував свободу підприємництва, обмежував втручання в нього держави, відміняв численні казенні збори, встановлював невеликий (1% на рік) податок з капіталу.
Катерина провела секуляризацію церковних земель, позбавивши тим самим церква економічної могутності. Доходи від колишніх монастирських селян стали поповнювати державну казну.
У цьому ж році Катерина провела губернську реформу. Число губерній збільшувалося до 50. Таким чином зміцнювалися органи влади на місцях. Були розділені адміністративні та судові функції. Створювалися особливі губернські Палати кримінального та цивільного суду. Деякі посади ставали виборними.