1)Древняя область и царство между Тигром и Евфратом, на юге Месопотамии (территория современного Ирака), возникшее в начале 2-го тысячелетия до н. э. и утратившее независимость в 539 году до н. э. Столицей царства был город Вавилон, по которому оно получило название[1]. Семитский народ амореи, основатели Вавилонии, унаследовали культуру предыдущих царств древнего Двуречья — Шумера и Аккада. Государственным языком Вавилонии был письменный семитский аккадский язык, а вышедший из употребления не родственный ему шумерский язык долго сохранялся как культовый.
2)Великая китайская стена - это поистине удивительное сооружение нашей цивилизации. Хотя этому строению уже не одна тысяча лет, оно до сих пор преподносит исследователям сюрпризы, и многие вопросы пока остаются без ответов. А сколько интересных фактов таит в себе Великая китайская стена!Общая длина Великой китайской стены составляет 8 851 километр и 800 метров.
Великая китайская стена - самое длинное искусственное сооружение в мире.
При укладке каменных блоков стены применялась клейкая рисовая каша с примесью гашёной извести.
Великая китайская стена - самое большое и длинное кладбище в мире. По многочисленным данным, ее строительство стоило жизней более одного миллиона человек.
Объяснение:
У період Станово-представницької монархії до станово-представницьких органів входили представники духовенства, світських феодалів, містян (купців, ремісників). Цими органами були: в Англії — парламент (з 1265); у Франції — Генеральні штати (з 1302 року); в Іспанії — кортеси (з кін.
Объяснение:
Станово-представницька монархія — форма правління, централізована держава, у якій влада монарха спирається на станово-представницькі органи влади, станово-представницька монархія є проміжним ступенем між монархією періоду феодальної роздробленості та абсолютною монархією. В країнах Європи Станово-представницька монархія виникла в умовах оформлення станів і ознаменувала певну централізацію управління державою, порівняно з феодальною роздробленістю. У період Станово-представницької монархії до станово-представницьких органів входили представники духовенства, світських феодалів, містян (купців, ремісників). Цими органами були: в Англії — парламент (з 1265); у Франції — Генеральні штати (з 1302 року); в Іспанії — кортеси (з кін. 12 — початок 14 ст.); у Швеції — риксдаг (з 1434 року); у Данії — ригсдаг (1468—1660); у Польщі, Угорщині, Чехії — сейми (з 14—15 ст.) та ін. Станово-представницькі органи скликалися монархами для схвалення їхньої політики у найважливіших галузях державного управління.
От уплаты дани они освободили церковь,тк она получала ряд привилегий от монголов.