1.присоединение имело положительное значение:
- княжества освобождались от ига орды.
- совместными усилиями удалось противостоять угрозе как с востока, так и с запада.
- высокая культура земель, богатый государственный опыт оказывали положительное влияние на литовскую культуру и государственность.
- литовский народ стремился к сотрудничеству с населением земель.
- язык стал государственным языком великого княжества литовского.
- большим авторитетом пользовалась православная церковь.
есть еще мелочные значения, но они на то и мелочные, что сути из себя никакой не представляют
1.По сути, после первой своей публичной проповеди Мухаммед бежал из Мекки в Медину, опасаясь преследований знати. Он нашел поддержку среди двух племен (Аус и Хазрадж) , которые и заложили основу Халифата. Они примкнули к нему потому что он объявил равенство всех людей (в Исламе) вне зависимости от их племенной, расовой, национальной принадлежности, или принадлежности к элитам по родству или богатству. Объединенные племена начали победоносный поход против разобщенных богатых иудеев и христиан и (по Гумилеву) и одержади победу, в дальнейшем создав Арабский Халифат. То есть - в некотором роде Мухаммед выступил как социалист и революцион
За роки правління Юстиніана І (527 – 565 рр.) Візантійська імперія досягла вершини могутності. Цей імператор намагався відновити Римську імперію в колишніх межах.
Майбутній імператор народився 482 р. в родині бідного селянина. Його дядько Юстин вислужився із солдата до полководця, захопив престол і наблизив свого небожа до імператорського двору. Не маючи нащадків, імператор зробив Юстиніана співправителем.
Юстиніан був колоритною особистістю. Він поєднував у собі, неначе давній бог Янус, два обличчя. Здобув добру освіту, був працелюбним, рішучим, наполегливим і талановитим до керівництва. Дозволяв будь-якій людині висловити власну думку і ніколи не показував свого незадоволення зовні. Водночас Юстиніан, за свідченнями сучасників, був хитрим і підступним, уміло приховував свій гнів. Небезпечний і дволикий, він проливав сльози не зі справжніх своїх почуттів радості чи смутку, а награно у потрібний час. Він постійно обдурював: скріпивши угоду найстрашнішими клятвами, міг швидко забути про них. Його вважали невірним другом і найжорстокішим ворогом. Ніколи він не відчував зніяковілості перед тими, кого планував знищити. Своєю поведінкою, мовою, зовнішнім виглядом Юстиніан нагадував швидше варвара, ніж імператора. Ним володіла єдина жага — відновити під своєю владою давню велич Римської імперії.
Відповідала Юстиніану за розумом і підступністю його дружина Феодора — донька наглядача звірів у цирку і сама циркова акторка. Прекрасна і чарівна Феодора мала залізну волю і в разі скрути завжди підтримувала свого чоловіка. У 527 р., по смерті дядька, Юстиніан і Феодора були проголошені імператором та імператрицею Візантійської імперії.