Дани́ло Рома́нович (1202 — 1264) — король Русі (1253—1264), правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264). Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238). Останній самостійний великий князь київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховічів із династії Рюриковичів. Син володимирського князя Романа Мстиславича. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безуспішно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію. Сподіваючись на до західних союзників прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогочин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі. Національний герой України[1].
Причин тому несколько. Во-первых, слабость императорской власти в Священной Римской империи. Императоры не прикладывали усилий к тому, чтобы преодолеть феодальную раздробленность и создать единое централизованное государство. В частности потому, что там не было наследственной монархии, а была выборная, так называемая курфюршеская, когда несколько князей и епископов выбирали императора. В таких условиях, если бы один из них попытался укреплять единство государства, другие бы выбрали на его место другого императора.
Во-вторых, отсутствовал единый центр, вокруг которого можно было объединяться.
В-третьих, в XVI-XVII веке потенциальную возможность объединения ликвидировали религиозные войны между католиками и протестантами - Шмалькальденская война в XVI веке и куда более крупная Тридцатилетняя в XVII. Княжества разных вер обособились друг от друга, и их объединение в пределах империи стало невозможным.