ответ:
римского императора нерона привыкли воспринимать как тирана. свою жизнь в 68 году он окончил бесславно — покончив с собой, после объявления его сенатом врагом рима. однако малоизвестно, что нерон пользовался популярностью и даже любовью народа в восточных провинциях империи.
поэтому, когда около 79 года на востоке вдруг объявился человек, называвший себя спасшимся от смерти императором нероном, он нашёл сразу немало сторонников. тем более что самозванец действительно был сильно похож на нерона — это подтверждали те, кто видел императора при жизни. тем не менее имя самозванца известно — это был торговец теренций максим из малой азии. предполагают, что к роли нерона его специально готовили те, кто хорошо знал и помнил манеры «оригинала», но никаких подтверждений нет.
теренций максим был не первым лже-нероном, но ему удалось добиться самого широкого признания. во время его похода в месопотамию к нему примыкали все новые и новые сторонники, увы, среди которых не оказалось ни одного опытного военачальника или офицера. а потому воинство лже-нерона было разбито в первом же серьезном сражении с римскими легионами. на какое-то время самозванец нашел приют в парфии, царь которой артабан iv признал его настоящим нероном. однако разобравшись, что никакой реальной силы за теренцием максимом не стоит, артабан хладнокровно выдал его римлянам на расправу.
объяснение:
возможно получится сжать сильнее, но у меня вышло время на подачу ответа
ответ:
пётр ива́нович беке́тов (около 1600 года — предполож. 1655—1661) — путешественник, землепроходец, воевода, исследователь сибири, основатель некоторых сибирских городов, таких как якутск, чита, нерчинск.
попо́в федот алексеев , землепроходец и мореход. в 1648 совместно с семёном ива́новичем дежнёвым прошёл морем из устья реки колыма в анадырский залив.
василий поярков совершил 3 месячное плавание вдоль юго-западных берегов охотского моря от устья амура до устья ульи, где попав в шторм, зазимовал осенью 1645 года. затем через реку мая казаки пояркова начали свое возвращение домой. в якутск в 1646 году вернулось мало людей и по разным данным из экспедиции пояркова. прямые цели похода не были достигнуты, однако российские власти получили ценные сведения о пройденных территориях.
семён ива́нович дежнёв — мореход, землепроходец, путешественник, исследователь северной и восточной сибири.
ерофей павлович хабаров остался в как один из первых исследователей приамурья; он пришел в эти земли следом за василием поярковым.
объяснение:
Розселення слов’ян
Писемні джерела І тисячоліття до н. е. фіксують розселення слов'ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли. Це підтверджують і нові археологічні матеріали (які до того ж свідчать про спадкоємність матеріальних пам'яток у цьому регіоні), і лінгвістичні дані.
Згідно з археологічними дослідженнями, починаючи із середини І тисячоліття до н. е. слов'яни поділялися на східних і західних. Тоді ж формувалась і південна група слов'ян. У першій половині І тисячоліття до н. е. у південних районах Східної Європи крім слов'ян жили також пізні скіфи, сармати, готи, фракійці, які у IV-V ст. відійшли на південь і південний захід або ж були асимільовані слов'янським населенням.
Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Менандр Потиктор, Маврикій Стратег знали слов'ян під назвою венедів, антів та склавінів і характеризували їх як численний народ, який брав активну участь в історичних подіях Південної і Південно-Східної Європи.
Анти (східні слов'яни), очевидно, були предками українців. Вони жили між Віслою, Карпатами і Дніпром, згодом дійшли до Дону і Чорного моря. Анти ходили походами на Візантію до Константинополя. Вони не підпорядковувалися волі однієї людини, а всі справи вирішували на віче.
У той же період на зміну гунам приходять нові кочові орди: болгари, за ними авари. Тюркська орда болгар з'явилася в Європі наприкінці V ст. Частина їх заснувала своє царство на Волзі, а решта вже в VI ст. пройшла на нижній Дунай і оселилася там у колишній римській провінції Мезії.
Авари, або обри, як їх називав найдавніший вітчизняний літопис, у середині VI ст. прийшли від Каспійського моря і оселилися на півдні України поблизу Азовського моря. У другій половині VI ст. вони заснували державу на середньо-дунайській рівнині, звідки нападали на візантійську область, на антів та інших сусідів.
Назва "анти" проіснувала недовго, до початку VII ст. Після 602 р. вона щезла з історичних хронік. Згідно з однією з історико-лінгвістичних версій у процесі розселення на Балканах анти змішалися зі склавинами і далі були вже відомі під спільною назвою "слов'яни".