В декабре 1848 года император Фердинанд отрекся от престола в Оломоуце , в составе министра президента Феликса цу Шварценберг план «s , чтобы положить конец революциям 1848 года в Венгрии. Это позволило племянник Фердинанда Франца - Иосифа присоединиться к трону. В основном считается реакционным , Франц Иосиф провел свое раннее царствование сопротивляющегося конституционализм в его владениях. Австрийская империя была вынуждена уступить свое влияние на Тоскану и большую часть своей претензии в Ломбардии-Venetia в Королевство Пьемонт-Сардинии , после Второй итальянской войны за независимость в 1859 году и третьи итальянской войны за независимость в 1866. Хотя Франц Иосиф не уступил нет территории в Королевство Пруссии после австрийского поражения в австро-прусской войне , то мир Праги (23 августа 1866 г.) уладил германский во в пользу Пруссии, которая препятствовала объединению Германии от происходящих под Габсбургами
Объяснение:
Основним заняттям ранніх слов'ян було землеробство. Найдавнішим вирощування зернових культур у лісовій зоні було підсічне землеробство. На окремих ділянках лісу селяни спалювали повалені вітром сухі дерева і таким чином проводили підготовку землі під посіви. Нерідко перед вирубуванням лісу дерева підсікали, щоб вони швидше висихали у вертикальному положенні. Тоді дерева валили і спалювали. Попіл був добривом, він же розпушував ґрунт. Після трьох років використання виснажену землю залишали и освоювали нову ділянку.
У лісостеповій зоні слов'яни жили невеликими селищами. Селилися вони на берегах річок, де були гарні луки і добрі ґрунти для обробітку. Ранні слов'яни використовували тут перелогову систему обробітку ґрунтів. Поле оброблялося і засівалося до того часу, поки земля давала хороші врожаї. Коли ж врожаї падали, поле залишалося для "відпочинку", а використовувалося інше. У той час вільних земель було багато, і слов'яни завжди мали добрі врожаї. Вирощували слов'яни пшеницю ячмінь. Археологічні знахідки того часу свідчать, що слов'яни користувалися досить добрими знаряддями праці, зокрема у них вже був залізний серп, мотики, кістяні й дерев'яні сохи з металевими наконечниками.
Слов'яни займалися також присадибним скотарством. Вони розводили велику рогату худобу, коней, свиней, полювали на хутрових звірів (хутра були цінним товаром). Слов'яни займалися рибальством, бортництвом (примітивним бджолярством), у лісах збирали гриби та ягоди. У слов'ян було розвинене ремесло. Найбільш поширеним було ковальство, залізоробне ремесло, гончарство, прядіння, чинбарство і ткацтво.
Свої житла слов'яни споруджували в основному з дерева, заглиблювали їх наполовину в землю. Такі будинки були більш надійними й теплими. Посередині хати розташовувалися печі – для обігріву житла і приготування їжі. Печі були без димарів, палили "по-чорному", дим виходив через отвори в даху. Наявність печей в житлах відрізняє слов'янські поселення від їхніх північних сусідів – угрофіннів і південних степових кочівників. У них посеред житла розміщувалось відкрите вогнище, над яким підвішували казан. Недалеко від будинку обов'язково споруджувалася яма – льох, де слов'яни зберігали зерно та інші продукти.
Сарматы были вооружены длинными пиками , носили панцири из нарезанных и выглаженных кусочков рога, нашитых наподобие перьев на льняные одежды.Они проезжали огромные пространства, когда преследовали неприятеля или когда отступали сами, сидя на быстрых и послушных конях, и каждый вел с собой ещё одну лошадь, или две. Они пересаживались с лошади на лошадь для того, чтобы давать им отдых