Смоленская война (1632-1634 годы)
Цель: попытка России вернуть Смоленск и другие территории, захваченные поляками в Смуту.
Ход войны: декабрь 1632 год
Русские войска под командование Шейна восемь месяцев осаждали Смоленск, но город не взяли.
август 1633 год.
Король Владислав (Польша) подходит к Смоленску и окружает русские войска.
февраль 1634 год. Русская армия капитулирует, сдав полякам артиллерию и знамена.
Позднее Шейн был обвинен в измене и казнен.
Март 1634 года- Владислав двинулся на Москву. Его остановили защитники крепости Белая. Начались переговоры.
Июнь 1634 года- Поляновский мирный договор
-за Польшей оставались смоленские земли
-Владислав отказывался от претензий на московский престол
-Владислав признавал Михаила Федоровича Романова законным царем.
Польские короли претендовали на русский престол, потому что польский королевич Владислав в 1610 году как русский царь принял присягу московского правительства и людей, но не был венчан на царство.
Хорошего дня и удачи!!!
Самійло Васильович Величко (* 11 лютого 1670, с. Жуки, нині Полтавський район, Полтавська область, Україна —† після 1728, там само) — український козацько-старшинський літописець.
Величко є автором першого систематичного викладу історії української козацької держави, при написанні якого використано значну кількість українських, польських, та німецьких джерел, широке коло документів Генеральної Військової Канцелярії. Для написання Літопису Самійла Величка він користувався різними джерелами: народними переказами, іншими козацькими літописами, творами іноземних істориків, архівними документами, листами, реєстрами тощо. Автентичність численних документів, наведених у літописі, істориками не заперечується; частина з них відома й з інших джерел.
Літопис складається з 4 частин:
перша — «Сказание о войне казацкой з поляками через Зеновія Богдана Хмельницького…» — змальовує події 1648–1659 років, окремими епізодами сягаючи у 1620 рік, Описуючи війну Якова Остряниці 1638 року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, — щоденника польського хроніста Шимона Окольського — власний коментар;
друга і третя частини, які охоплюють 1660–1686 та 1687–1700 роки, названі «Повествования летописная с малороссийских и иных отчасти поведениях собранная и зде описанная», містять значну кількість власних Величка і ґрунтуються на документах гетьманської канцелярії;
у 4-й частині зібрано додатки з різних документів XVII століття.
Літопис Величка написаний українською літературною мовою XVIII століття з елементами народної мови. Повний текст його не зберігся. Літопис є одним з найголовніших і найвірогідніших творів української історіографії 2-ї половини 17 — початку 18 століття.
Головна праця Самійла Величка була видана Київською Археографічною комісією лише у 1848–1864 роках під назвою «Летопись событий в юго-западной России в 17 в.», тт. I—IV (1848, 1851, 1855, 1864 рр.).
Величку також належить переклад «Космографії», яку він, уже сліпий, продиктував 1728. На думку деяких істориків, він написав лише передмову до цієї праці.