Древняя область и царство между Тигром и Евфратом, на юге Месопотамии (территория современного Ирака), возникшее в начале 2-го тысячелетия до н. э. и утратившее независимость в 539 году до н. э. Столицей царства был город Вавилон, по которому оно получило название[1]. Семитский народ амореи, основатели Вавилонии, унаследовали культуру предыдущих царств древнего Двуречья — Шумера и Аккада. Государственным языком Вавилонии был письменный семитский аккадский язык, а вышедший из употребления не родственный ему шумерский язык долго сохранялся как культовый.
Відповідно до теорії поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, як одного з принципів правової держави, законодавча влада є однією з самостійних гілок влади, специфіка якої полягає в тому, що прийняті парламентом закони мають вищу юридичну силу, ніж нормативні чи інші акти других гілок влади. Здійснення виконавчої і судової влади має відбуватись виключно в межах закону.
Відповідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у іб, що передбачені Конституцією та законами України.