Культу́ра Старода́внього Ри́му — другий етап античної культури. Вплив культури Стародавньої Греції на культуру Римської Імперії не підлягає сумніву. Давньогрецький історик, автор фундаментальної 40-томної «Загальної історії» Полібій, який прожив у Римі 16 років, підкреслив одну з особливостей давньоримської культури: «Римляни, виявляється, можуть краще за всякий інший народ змінити свої звички і запозичити корисне». Але в той же час римська культура не копіювала грецьку, вона розвивала, поглиблювала досягнуте, а також привносила власні національні риси — практицизм, дисциплінованість, дотримання суворої системи. Найбільші завойовники старовини — римляни, підкоряючи різні народи, вбирали їх культурні досягнення, але при цьому зберігали й свої «домашні» звичаї. Динамізм римської культури — така ж істотна її особливість, як і традиціоналізм. Взаємодія цих двох початків обумовила і її життєздатність, і величезну роль для подальшої культурної історії Європи, особливо Західної.
До середины VI в. варвары, проникая через Дунайскую границу, либо уходили дальше на запад, либо возвращались с добычей за Дунай. Положение изменилось с середины VI в., когда решающей силой в этих вторжениях стали славянские племена. В VI в. славяне были ближайшими и наиболее опасными соседями Византии. Основной отраслью хозяйства славянских племен издавна было оседлое земледелие. Широкое распространение у них получило и скотоводство. Немалое значение в их хозяйственной жизни имели рыболовство, охота и бортничество. По данным археологии, у славян были развиты обработка металлов и гончарное производство с гончарным кругом. Многочисленные находки в славянских могильниках и поселениях римских монет и изделий свидетельствуют о развитии торговых связей с империей.
В VI в. у славян происходит распад родовых связей. Основной хозяйственной и социальной единицей становится община, близкая, по-видимому, по своему характеру к германской земледельческой общине, переходящей затем к соседской общине-марке. У славян долго сохранялись большие семьи, или домашние общины (у южных славян они назывались задругами), существовало и рабство патриархального типа. Политический строй славян Прокопий Кесарийский характеризует чертами, присущими военной демократии. «Эти племена, склавины и анты, — пишет он, — не управляются одним человеком, но из-древле живут в народоправстве (демократии)…» Наиболее важные дела решались у славян на народных собраниях. Каждое племя имело своих вождей, называемых князьями. В VI—VII вв. у славян растет имущественная и социальная дифференциация. В процессе образования классов власть князей становится наследственной, усиливается влияние знати, а отдельные славянские племена объединяются в племенные союзы.
Объяснение:
Культу́ра Старода́внього Ри́му — другий етап античної культури. Вплив культури Стародавньої Греції на культуру Римської Імперії не підлягає сумніву. Давньогрецький історик, автор фундаментальної 40-томної «Загальної історії» Полібій, який прожив у Римі 16 років, підкреслив одну з особливостей давньоримської культури: «Римляни, виявляється, можуть краще за всякий інший народ змінити свої звички і запозичити корисне». Але в той же час римська культура не копіювала грецьку, вона розвивала, поглиблювала досягнуте, а також привносила власні національні риси — практицизм, дисциплінованість, дотримання суворої системи. Найбільші завойовники старовини — римляни, підкоряючи різні народи, вбирали їх культурні досягнення, але при цьому зберігали й свої «домашні» звичаї. Динамізм римської культури — така ж істотна її особливість, як і традиціоналізм. Взаємодія цих двох початків обумовила і її життєздатність, і величезну роль для подальшої культурної історії Європи, особливо Західної.