Высшая власть принадлежала народному собранию – вече.
Главную роль в решении вопросов играл боярский совет.
Глава государства – посадник. Он был главой правительства, в его руках были управление и суд. Свои полномочия он делил с князем, но в отличие от других земель князь в Новгороде не становился им по наследству, а приглашался из других городов. Его права были ограничены. Главная задача князя – обеспечение защиты гос-ва от внешних врагов. Вместе с посадником выполнял и судебные функции.
Помимо князя военную функцию выполнял тысяцкий – глава городского ополчения. Ещё он ведал судом по торговым делам, а также сбором налогов.
Архиепископ – глава Новгородской церкви. Он распоряжался казной, контролировал внешние сношения Великого Новгорода, торговые меры и имел даже свой полк. Его кандидатура была согласована с вече.
Город делился на 5 районов- концов, а вся Новгородская земля – на 5 областей – пятин. Наряду с общегородским вече существовали кончанские и уличанские вечевые сходы.
Відповідь:
Наступна спроба періодизувати український історичний процес була здійснена взимку 1936/1937 у новоутвореному Інституті історії України АН УРСР. Невеликий колектив інституту одразу приступив до підготовки та публікації «Нарисів з історії України», побудованих за хронологічним принципом. Були визначені 17 випусків, перший з яких опубліковано уже 1937: «Київська Русь і феодальні князівства XII—XIII ст.» (К.Гуслистий, Ф.Ястребов). План випуску «Нарисів…» був відкорегований 1938 згідно зі структурою «Історії ВКП(б)». Перед війною встигли побачити світ тільки перші випуски, не пов'язані за періодизацією з нормативним коротким курсом. Зокрема, 1939 з'явився випуск 2-й «Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею (з XIV ст. по 1569 р.)» К.Гуслистого, випуск 4-й «Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648—1654)» М.Петровського і випуск 8-й «Україна в першій половині XIX ст.» Ф.Ястребова. 1941 К.Гуслистий надрукував випуск 3-й «Визвольна боротьба українського народу проти шляхетської Польщі в другій половині XVI і в першій половині XVII ст.» Тоді ж з'явився сигнальний примірник випуск 6-го О.Оглоблина «Україна в кінці XVII — першій чверті XVIII ст.» Уже під час війни, 1944, Ф.Лось надрукував вип. 11-й «Україна в роки столипінської реакції». 1951 поза рамками вже призабутого видавничого проекту «Нарисів…» вийшла у світ книга М.Супруненка «Україна в період іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни (1918—1920)». За опублікованими випусками можна встановити хронологію неопублікованих: випуск 5-й — з 1655 до кінця 17 ст., випуск 7-й — з 2-ї чверті до кінця 18 ст., випуск 9-й — 2-га пол. 19 ст., випуск 10-й — 1900—07.
Пояснення:
В конфликт вмешалась Россия, которая ввела в Речь Посполитую свои войска. Чтобы примирить враждующие стороны, российский посол князь Григорий Долгорукий выступил посредником в переговорах между королем и шляхтой. В результате в Варшаве было подписано соглашение, которое утвердил сейм 1717 г. Поскольку послы на протяжении шести часов молча слушали условия перемирия и согласились с ними, то в истории его называют первым «немым» сеймом. Король должен был вывести из Речи Посполитой саксонское войско, а шляхта — распустить конфедерации. Численность войска сокращалась в ВКЛ до 6 тыс. солдат, а в Польше — до 18 тыс. солдат. Понятно, что защитить независимость государства это войско не могло.