ответ:Економіка Індії в період британського правління (1858–1947) носила колоніальний характер і була, поруч з армією і цивільною адміністрацією, важливим інструментом управління підкореними територіями. Економіка окремих територіальних утворень (президентств, провінцій, «тубільних князівств») мала свою господарську спеціалізацію і не завжди була орієнтована на Загальноіндійський ринок. Британська влада проводили політику стримування національної консолідації різних народів і підтримували територіально-господарську роздробленість колонії. Важливими віхами в розвитку індійської економіки були будівництво залізниць і портів, а також поява фабричного текстильного виробництва.
Нові промислові підприємства з'являлися навколо жвавих портів і вздовж залізничних магістралей. В аграрному секторі впроваджувалися сучасні зрошувальні системи з використанням насосів і високотоварне господарство плантації. У багатьох містах з'являлися електростанції, банки, страхові компанії, відділення пошти і телеграфу, університети, коледжі, видавництва та лікарні
Объяснение:
Студенческий История 5+3 б
Спільне та відмінне в розвитку Туреччини та Ірану
Glushchenk031 1 неделя назад
По больше объяснений Следить Отметить нарушение
ответы и объяснения
golishevskuivana
GolishevskuivanaХорошист
Основні спільні риси розвитку:
1) Постійна відсіч потенційним претендентам, які зазіхали на їх територіальну цілісність та суверенітет;
2) Модернізаційні процеси, однак із різними результатами та наслідками;
3) Іран, вслід та за прикладом Туреччини проводить ряд реформ: судову, земельну та фінансову;
4) Адаптація елементів західного (про європейського зразка).
Іран та Туреччина ідеально підходять для порівняльного аналізу, оскільки вони були одними з небагатьох мусульманських країн, які пережили епоху європейського імперіалізму як незалежні держави. Модернізація значною мірою була роботою корінних еліт в обох суспільствах. У міжвоєнний період національні еліти в Туреччині та Ірані усвідомлювали схожість між собою, і політика, що проводилася в одній країні, часто впливала на іншу. Мустафа Кемаль Ататюрк в Туреччині та Реза Шах Пахлаві в Ірані намагалися сприяти соціально-економічній модернізації у відповідних країнах, наслідуючи Захід. Хоча Ататюрк виправдовував авторитарне правління тимчасовим явищем, називаючи його періодом «опіки», після якого Туреччина здійснить перехід до повноцінної демократії, але, схоже, Реза Шах хвилювався з цього приводу. Після Другої світової війни політичні траєкторії двох країн розійшлися. Туреччина стала «військовою демократією», тоді як Іраном правили спочатку самодержавна монархія, а потім ісламська теократія. В останні роки, здається, Туреччина та Іран схожі і розхожі. З одного боку, ідеологічні основи військового кемалізму та ісламізму опіки, відповідно, все частіше обговорюються та ставляться під сумнів у кожній країні. Однак, поки Туреччина переживає процес демократизації та демілітаризації, теократія в Ірані перетворюється на більш мілітаризований режим, при цьому Революційні гвардії здійснюють посилений контроль як над економікою, так і за політикою.
Объяснение:
Леонардо да Винчи
 Один из самых великих деятелей эпохи Возрождения — флорентинец Леонардо да Винчи ( 1452 - 1519 ). Отец его был зажиточным горожанином, мать — простой крестьянкой. Леонардо да Винчи был очень разносторонним человеком : гениальным живописцем и учёным, инженером-изобретателем, архитектором и скульптором, музыкантом и поэтом.
Леонардо да Винчи с детства воспитывал в себе неутомимое трудолюбие. Трудности не могли сломить его — они рождали в нём лишь новые силы. Своим ученикам он говорил : “Счастье приходит к тому, кто много трудится”.
Живопись Леонардо да Винчи считал главным видом искусства. Он подходил к живописи как исследователь, считая что с её человек познаёт мир.
В картинах Леонардо отражена жизнь, которую любил и наблюдал художник. Он подолгу бродил по улицам и площадям, внимательно всматривался в лица, делая зарисовки с натуры. Его привлекали люди в минуты радости или горя, когда их жесты и лица особенно выразительны.
Леонардо да Винчи достиг высокого мастерства в передаче неуловимых переходов от света к тени. С светотени он добивался впечатления объёма изображаемых предметов.
Больше всего Леонардо да Винчи как художника интересовал человек и его чувства. Всему миру известна его картина “Мона Лиза” (или “Джоконда”) — портрет молодой горожанки. Художник сумел передать не только внешнее сходство, но и характер, меняющееся настроение женщины. Многие считают, что в Моне Лизе воплощён размышляющий человек эпохи Возрождения. Она сама рассматривает зрителя, не сводя с него проницательного взора, словно хочет проникнуть в его мысли, постигнуть его характер.
Леонардо да Винчи в своих научных открытиях и догадках на несколько столетий опередил своё время. Научные выводы он строил на наблюдении. “Мудрость — дочь опыта”, — любил говорить учёный. Он наблюдал приливы и отливы моря, полёт птиц, изучал строение глаза.
С науки Леонардо мечтал облегчить труд человека. Современники высоко ценили Леонардо да Винчи как инженера : по его проекту был построен большой канал, снабжавший Милан питьевой водой. Листы его записных книжек были испещрены чертежами и рисунками. Здесь токарные и ткацкие станки, прялка и землечерпалка, турбины и подъёмные при Леонардо да Винчи разрабатывал устройства парашюта и верталёта, подводной лодки и водолазного костюма.
Обладая независимым и гордым характером, равнодушный к распрям, Леонардо да Винчи желал одного — заниматься без помех своим любимым делом. Он часто менял своих заказчиков и покровителей, работал то во Флоренции, то в Милане, то в Риме. Всю жизнь он скитался и умер на чужбине, во