Перш за все , будь-який народ , чи то поляки , чи то українці має стати одним цілим. Тобто , жоден народ буде безсилий проти поневолення , якщо не матиме організації , спільної мети , якщо він не буде хотіти боротися власними силами . На прикладі можемо бачити , що Річ Посполита , яка у 17 ст . була дуже могутня держава , уже в 19 взагалі була стерта з карти Європи . На жаль , не всі українці усвідомлюють важливість нації . Якби не було патріотів , націоналістів , то денаціоналізація давно вже накрила б Україну . Нація може вижити тільки тоді , якщо діяти буде багато людей , якщо будуть продовжувати об'єднуватися в організації , прагнути до змін та збереження нації . На жаль , у певні періоди історії , тиск з боку інших держав , значно послаблював Україну . Але зараз молодь об'єднується , націоналізм поширюється , і це той фактор , який зможе вберегти націю .
С 1847 года Ф.М.Достоевский, посещая кружок М.В. Петрашевского, увлёкся демократическими и социалистическими идеями. Позже он также участвовал в собраниях петрашевца Н.А.Спесивцева, стремившегося создать тайную революционную организацию. В 1849 году последовали арест и приговор Ф.М Достоевского к смертной казни. На Семёновском Плацу в Петербурге Ф.М. Достоевский пережил обряд приготовления к смертной казни... Но буквально в последнюю минуту царский гонец доставил новый приказ: отменить казнь и сослать заключённых в Сибирь на каторгу.
После испытанного шока перед возможной смертью и помилования, Ф.М.Достоевский поверил в Бога. Позже, в романе «Идиот» он описал собственные чувства человека, приговорённого к смерти.
Прибыв на место каторги в Омский острог, Ф.М.Достоевский отозвался о нём, как о «гадком городишке». Ведь для него Омск стал тем местом, где его поставили на самую низкую ступень социальной лестницы.