Золота́ Орда́ (Улус Джучі, тюрк. Улу Улус — Велика Держава) — кочова держава, що існувала між 1240–1502 роками у степах Східної Європи, Західної Молдови, Центральної Азії та Західного Сибіру[3]. Виникла на базі монгольських завоювань 1220 — 1240-х років. Початково була частиною єдиної Монгольської імперії нащадків Чингісхана і називалась улусом Джучі, старшого сина Чингісхана. Назва «Золота Орда» походить від назви в московських літописах XVI століття як пам'ять про золоте шатро ханської ставки (орди). У східних літописних джерелах улус Джучі називався Дешт-і-Кипчак, Білою ордою (Ак-орда) та Синьою ордою (Кок-орда). Керувалася прямими нащадками Джучі, що носили титул ханів, а з кінця 14 століття — великих ханів на ознаку своєї суверенності. Поділялася на два найвпливовіші крила — улуси нащадків двох синів Джучі — Батия та його старшого брата Орда Іхена[3]. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися Велика Орда, Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська орда, Казанське ханство, Велике князівство Московське, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство.
Объяснение:
Судьба России могла сложится вполне благополучно.
В 1913 году никаких реальных признаков социальных катастроф не наблюдалось. Был некоторый рост рабочего движения, но рабочее движения - это не равно революционному движению. Из рабочего выйти вполне цивилизованное профсоюзное движение, как это была в США