˚Першою політичною організацією Наддніпрянщини на цьому етапі стало Братство тарасівців, засноване 1891 р, українськими студентами Михайлом Міхновським, Іваном Липою, Борисом Грінченком. Організація мала прибічників у різних містах України, що надало її діяльності загальноукраїнського характеру. Тарасівці ставили за мету реалізацію основних ідей Т. Шевченка, досягнення повної незалежності Української держави.
˚Братство тарасівців проіснувало до 1898 р. У 1897 р. в Києві на нелегальному з'їзді представників усіх громад України було створено Загальну українську безпартійну організацію на чолі з Володимиром Антоновичем та Олександром Кониським, яка 1904 р. перетворилася в Українську демократичну партію.
˚На західноукраїнських землях наприкінці XIX ст. почали формуватися українські політичні партії. Першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія, утворена 1890 р.
˚Наприкінці 1904 р. з УДП вийшла група членів на чолі з В.Грінченком, С.Єфремовим, М.Левицьким, які заснували Українську радикальну партію. З назви випливає, що її засновники додержувалися більш радикальних позицій, зокрема в національному питанні, виступали, в межах автономії, за крайову конституцію; в соціальному - за скасування експлуатації людини, від кого б вона не йшла - від людини, громади, краю чи держави.
˚Основним завданням "Спілки" була організація пролетаріату, "який розмовляє українською мовою". За статутом структура її будувалася на засадах "демократичного централізму" та визнання "партійної програми РСДРП".
˚
Объяснение:
˚Першою політичною організацією Наддніпрянщини на цьому етапі стало Братство тарасівців, засноване 1891 р, українськими студентами Михайлом Міхновським, Іваном Липою, Борисом Грінченком. Організація мала прибічників у різних містах України, що надало її діяльності загальноукраїнського характеру. Тарасівці ставили за мету реалізацію основних ідей Т. Шевченка, досягнення повної незалежності Української держави.
˚Братство тарасівців проіснувало до 1898 р. У 1897 р. в Києві на нелегальному з'їзді представників усіх громад України було створено Загальну українську безпартійну організацію на чолі з Володимиром Антоновичем та Олександром Кониським, яка 1904 р. перетворилася в Українську демократичну партію.
˚На західноукраїнських землях наприкінці XIX ст. почали формуватися українські політичні партії. Першою такою партією стала Русько-українська радикальна партія, утворена 1890 р.
˚Наприкінці 1904 р. з УДП вийшла група членів на чолі з В.Грінченком, С.Єфремовим, М.Левицьким, які заснували Українську радикальну партію. З назви випливає, що її засновники додержувалися більш радикальних позицій, зокрема в національному питанні, виступали, в межах автономії, за крайову конституцію; в соціальному - за скасування експлуатації людини, від кого б вона не йшла - від людини, громади, краю чи держави.
˚Основним завданням "Спілки" була організація пролетаріату, "який розмовляє українською мовою". За статутом структура її будувалася на засадах "демократичного централізму" та визнання "партійної програми РСДРП".
˚
Объяснение:
Одной из сфер традиционной бытовой культуры балкарцев, карачаевцев и кумыков является жилищное зодчество, организация интерьера. «Наибольший интерес, - пишет В. Батчаев, - представляют многоугольные в плане однокамерные срубные жилища балкарцев и карачаевцев. Аналогичные постройки встречались у других тюркских народов: казахов, ногайцев, киргизов, башкир, татар, тувинцев, хакасов и т. д. И во всех случаях они возникают на различных этапах перехода кочевников к оседлому образу жизни». Н. М. Ядринцев объяснил это просто: «Человеку, привыкшему к круглому помещению, немыслимо перейти к четырёхугольному, и он изобрёл многоугольный сруб, заменяющий ему старую юрту» («Алтай и его народное царство», стр. 6З4). Круглые дома с центральным очагом были и у жителей г. Семендера в Хазарском каганате. Жилище, как элемент культуры, является одним из самых надёжных этнических показателей, и случаи простого заимствования чуждых форм в данной сфере материальной культуры крайне редки (Неразик Е. Н. «Сельское жилище в Хорезме» стр. 236). Обилие войлока, стремление к сплошному покрытию всех стен войлочными коврами в жилищах балкарцев, карачаевцев, кумыков и ногайцев отражает какую-то древнюю традицию, восходящую в своей основе к принципам организации интерьера кочевнической юрты. (В. Батчаев, стр. 92). Любопытную параллель отметила Е. Н. Студенецкая: «основной элемент некоторых карачаевских и балкарских «киизов» («ромб»), напоминает переплетение решёток юрты, и, как и у всех тюркских народов, носит название «кёз»-«глаз». В. Батчаев считает приверженностью к традициям, присущей тюркским кочевникам, не только конструктивные особенности жилых построек, но и наиболее существенные элементы интерьера (Там же, стр. 105). Юрты-мечети упоминаются у египетских мамлюков, что подтверждается сведениями Амина ал-Холи. Вершину развития переносного жилища представляют собой юрта и кочевая повозка.