Пошуки українськими істориками та мистецтвознавцями автентичних зображень Івана Мазепи тривають вже понад два століття. Проведена такими відомими дослідниками, як О. Лазаревський, М. Грушевський, Ф. Уманець, Б. Барвинський, І. Борщак, Б. Крупницький, В. Січинський, Т. Мацьків та іншими, значна пошукова робота дозволила сформувати перелік вірогідних портретів І. Мазепи, створених протягом кінця XVII — в першій половині XVIII ст. Серед них найбільш відомими були портрет з Успенського собору Києво-Печерської Лаври, портрет з літопису С. Величка, портрети з родини Бутовичів, портрет роботи І. Нікітіна з Петербурзької Академії мистецтв (так званий портрет «Напольного гетьмана малороссийских войск»), портрет з Державного історичного музею у Москві, гравірований портрет роботи Яна (Жана) Пьотра (Пьєра) Норбліна де ля Гурдена, портрет з картиної галереї замку Гріпсгольм (Швеція), зображення на гравюрах, виконаних українськими майстрами І. Мігурою та Д. Галяховським, гравірований портрет роботи М. Бернігеротга та пізніші копії, виконані гравером Д. Бейлєм за малюнком С. Фальки, портрет з замку у Підгір’цях.
На жаль, виявлений матеріал лише частково дозволив згаданим дослідникам наблизитися до вирішення проблеми наявності автентичних портретів гетьмана Мазепи і майже зовсім не давав можливості відтворити реальні риси його обличчя. Практично кожен дослідник, хто брався дослідити проблему іконографії Мазепи, пропонував власний зображувальний ряд, на підставі якого намагався вибудувати якусь більш-менш вірогідну гіпотезу.
В результаті наукового пошуку та дискусій навколо портретів Мазепи частину зображень було відкинуто. Так, перш за все, була відкинута ціла низка так званих польських портретiв, до яких відносили різноманітні варіації зображень літнього чоловіка з роздвоєною бородою на взірець гравірованого портрета
1.Если бы Абулхаир не принял подданство, всё равно бы Казахстан тогда стал частью российской империи. Принимай или не принимай, что и было с некоторыми казахскими ханами, этот процесс шел бы всё равно, — считает г-н Бисенбаев.
2.Присяга хана Абулхаира на верность России в 1731 г. была принята в Ставке Хана
3.Верительной грамотой, удостоверяющей качество посла, был
особого вида золотой перстень, наличие которого давало право на
льготы и привилегии. Под привилегиями следует понимать особые правовые преимущества
некоторых иностранцев как представителей государств. Наиболее
существенным их них является – право на усиленную защиту от
посягательств и оскорблений; право пользоваться в определенных случаях
знаками и эмблемами; право на специальные средства связи с заграницей;
право на почетные встречи.
4в качестве опорных баз для продвижения в Хиву, Коканд и Бухарские эмираты.