В июльской монархии доминировали богатая буржуазия и многочисленные бывшие наполеоновские чиновники. Король Луи Филипп придерживался консервативной политики, особенно под влиянием (1840–1848 гг.) Франсуа Гизо . Король поддерживал дружбу с Великобританией и спонсировал колониальную экспансию, особенно французское завоевание Алжира.
Используя дипломатический скандал 1827 года, связанный с оскорблением Хусейн-деем, османским правителем Алжира, французского генерального консула (дей ударил консула опахалом по лицу), в качестве предлога, Франция вторглась и быстро захватила город Алжир в 1830 году, после чего так же быстро взяла под контроль другие прибрежные населённые пункты. В результате внутриполитической борьбы во Франции было повторно принято решение сохранить контроль над территорией; кроме того, дополнительные вооружённые силы в течение последующих лет неоднократно направлялись в Алжир, чтобы подавить сопротивление и продвигаться в глубь страны.
Сопротивление французской экспансии оказывали отряды под командованием Ахмед-бея в Константине, в первую очередь на востоке, и националистические силы в Кабилии и на западе страны. Договоры с националистами под командованием Абд аль-Кадира позволили французской армии сначала сосредоточить внимание на ликвидации оставшейся угрозы со стороны проосманских сил в Алжире, уничтоженной в 1837 году после захвата Константины. Аль-Кадир продолжал оказывать упорное сопротивление на западе. В конце концов вынужденный бежать в Марокко в 1842 году ввиду тяжёлых поражений и мощного наступления французских войск, он продолжал вести партизанскую войну, пока правительство Марокко, в соответствии с французским дипломатическим давлением после поражения страны в Первой франко-марокканской войне, не изгнало его из Марокко. Он сдался французским войскам в 1847 году.
Объяснение:
Це вже IV-й з черги семінар з Богословського авангарду, що, починаючи з 2015 року, більш-менш регулярно організовує Кафедра богослов’я УКУ. Перші два семінари стосувалися структури Богословського авангарду, який ставить собі за мету зробити певні зрушення в українському богослов’ї, продемонструвати, що богослов’я може бути сучасним і повинно відповідати на актуальні виклики. Очевидно, що на цьому етапі в Богословському авангарді ще надто мало богослов’я як такого, радше слід вести мову про релігійну культуру. Тому мої колеги богослови, мають рацію, коли кажуть, що в Богословському авангарді надто багато культурології і майже немає автентичного богослов’я. Але це закономірний процес, позаяк богослов’я виростає із духовного досвіду, а культура створює фон, з якого видобувають засоби для пояснення досвіду
Отже, на перших двох семінарах я розповідав про ключові складові Богословського авангарду, які перебувають в діалектичному співвідношенні. З одного боку – це футуристична складова, яку називаю «Кіберсередньовіччя»; а з іншого – це «Радикальна готика», або конструктивістський фланг Богословського авангарду. Перший, себто футуристичний напрямок, займається аналізом, точніше, діагностикою сучасної культури, натомість другий – відповідає за конструктивізм, себто побудову духовних практик. Тексти обидвох семінарів були опубліковані на сайті «Збруч».
какой класс
я знаю но не уверена пости
Объяснение: