Історія Рима, яка налічує майже три тисячі років, сповнена дивовижних подій. Викрадення сабінянок - один з багатьох історичних епізодів, який згодом перетворився на легенду.
Рим був неприступною фортецею, а римляни - суворими й войовничими людьми. Вони ревно охороняли свою землю, але більшість з них не мала ані дружин, ані дітей, а отже, у міста не було майбутнього.
Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський
Римський період всесвітньої історії
Легенда про викрадення сабінянок
Історія Рима, яка налічує майже три тисячі років, сповнена дивовижних подій. Викрадення сабінянок - один з багатьох історичних епізодів, який згодом перетворився на легенду.
Рим був неприступною фортецею, а римляни - суворими й войовничими людьми. Вони ревно охороняли свою землю, але більшість з них не мала ані дружин, ані дітей, а отже, у міста не було майбутнього.
І тоді цар Рима, Ромул, спорядив посольство до сусідніх народів, щоб висватати для римлян наречених, але сусіди не довіряли римлянам, вважали їх прибульцями, які невідомо звідки взялися, і ніхто не погоджувався віддати їм за дружин своїх дочок.
Тоді Ромул вдався до хитрощів. Він влаштував у Римі спортивні ігри та запросив на них сабінян - гірське плем’я, жінки якого славилися красою. Сабіняни прийняли за і прийшли в Рим. Багато хто привіз із собою дружин, дочок і сестер.
Коли ігри були в розпалі й сабіняни, не помічаючи нічого навколо, стежили за тим, що відбувається на арені, Ромул подав знак, знявши і знову надівши свій пурпуровий плащ. За цим знаком римляни підхопили на руки сабінянок і кинулися бігти. (Припускають, що саме тоді виник поширений досі звичай, за яким чоловік вносить наречену у свій будинок на руках). Дівчата кричали й опиралися, приголомшені сабіняни спробували відбити їх у викрадачів, але не змогли і змушені були повернутися додому, залишивши своїх дочок і сестер у Римі.
Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський
Римський період всесвітньої історії
Легенда про викрадення сабінянок
Історія Рима, яка налічує майже три тисячі років, сповнена дивовижних подій. Викрадення сабінянок - один з багатьох історичних епізодів, який згодом перетворився на легенду.
Рим був неприступною фортецею, а римляни - суворими й войовничими людьми. Вони ревно охороняли свою землю, але більшість з них не мала ані дружин, ані дітей, а отже, у міста не було майбутнього.
І тоді цар Рима, Ромул, спорядив посольство до сусідніх народів, щоб висватати для римлян наречених, але сусіди не довіряли римлянам, вважали їх прибульцями, які невідомо звідки взялися, і ніхто не погоджувався віддати їм за дружин своїх дочок.
Тоді Ромул вдався до хитрощів. Він влаштував у Римі спортивні ігри та запросив на них сабінян - гірське плем’я, жінки якого славилися красою. Сабіняни прийняли за і прийшли в Рим. Багато хто привіз із собою дружин, дочок і сестер.
Коли ігри були в розпалі й сабіняни, не помічаючи нічого навколо, стежили за тим, що відбувається на арені, Ромул подав знак, знявши і знову надівши свій пурпуровий плащ. За цим знаком римляни підхопили на руки сабінянок і кинулися бігти. (Припускають, що саме тоді виник поширений досі звичай, за яким чоловік вносить наречену у свій будинок на руках). Дівчата кричали й опиралися, приголомшені сабіняни спробували відбити їх у викрадачів, але не змогли і змушені були повернутися додому, залишивши своїх дочок і сестер у Римі.
Згодом жінки примирилися зі своєю долею та визнали римлян своїми чоловіками. Натомість розлючені сабіняни заприсяглися жорстоко покарати викрадачів. Сабінський цар Тіт Тацій зібрав військо і пішов на римлян війною. Натиск сабінян був такий потужний і стрімкий, що римлянам довелося відступити й сховатися за стінами Рима.
Сабінянки з жахом ігали, як їхні чоловіки б’ються з їхніми батьками та братами, тому ридали й заламували руки. Але дружина Ромула Герсілія, сама сабінянка, вигукнула: «Не час впадати у відчай! Ми повинні зупинити кровопролиття!». Жінки розпустили волосся на знак скорботи і, взявши на руки маленьких дітей, кинулися в саме пекло битви.
Викрадені дочки сабінян називали найніжнішими іменами і сабінян, і римлян. «Зупиніться! - кричали вони. - Краще зверніть свій гнів проти нас, бо ми - причина розбрату!». Противники розгубилися та опустили зброю.
5 апреля 1242 г. на Чудском озере у Вороньего камня состоялась битва русской дружины под предводительством князя Александра Невского с рыцарями Тевтонского ордена. Это сражение вошло в историю под названием «Ледовое побоище».
После поражения в Невской битве в 1240 г. шведы уже не принимали активного участия в выступлениях против Руси, но немецкие рыцари стремились укрепиться на границах Новгородской и Псковской земли. В 1240 г. пали русские крепости Изборск и Псков. Ощутив новую опасность, новгородцы во главе с князем Александром Невским поднялись на борьбу с врагом. В марте 1242 г. Псков был освобождён. Отбив у неприятеля Псков, русское войско двинулось на Изборск. Тем временем разведка выяснила, что противник послал на Изборск незначительные силы, а главные направил к Чудскому озеру.
В центральной Азии погода была хорошей для земледелия, а так же они занимались скотоводством.
Объяснение:
Если короче: земледелия и скотоводство