Из интернета
Объяснение:
1. Політика Російської імперії на українських землях у 1914-1917 рр.
Більшість українців по обидва боки фронту лояльно поставилася до імперських властей. Однак ані широкі мобілізації, ані самовідданість і героїзм українців не могли змінити політики імперій-поневолювачів щодо України.
Російський уряд передбачав, що український національний рух неодмінно призведе до відродження Української держави, тому максимально обмежував його розвиток, а початок Першої світової війни відразу ж використав для посилення репресій проти всіх виявів національного життя українців.
Ще 31 липня 1914 р. уряд запровадив військову цензуру й одночасно видав указ про заборону друку українською мовою, що призвело до знищення української преси. На Правобережжі, зокрема й у Києві, на початку війни був запроваджений воєнний стан, за якого будь-яка громадсько-політична активність українців каралася воєнними судами як ворожі владі прояви сепаратизму.
Окупаційна політика царизму в Західній Україні. Імперські політики бачили, які геополітичні перспективи розкриває перед ними здобуття Галичини, Буковини й Закарпаття. Одночасно вони усвідомлювали, що приєднання Галичини призведе до різкого збільшення в імперії свідомих українців, а це обов’язково посилить «небезпечний малоросійський сепаратизм».
Венский конгресс - международный конгресс, завершивший наполеоновские войны; состоялся в Вене в сентябре 1814 - июне 1815 г. В нем участвовали представители всех европейских государств, кроме Турции. Были восстановлены прежние династии, пересмотрены и зафиксированы границы, заключен ряд договоров , приняты постановления и декларации, вошедшие в Генеральный акт и приложения. Система отношений между ведущими европейскими государствами, выработанная на Венском конгрессе, просуществовала до второй половины XIX в. Уже после окончания конгресса, 26 сентября 1815 г., Россия, Австрия и Пруссия подписали в Париже акт об образовании Священного союза.