1. Причини роздробленості Київської Русі. Кінець ХІ — середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер. Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50, а в ХІV ст.— 250 князівств.
Движение Алаш – это вовсе не ретроградное явление, как старалась представить его советская идеология [8]. Это национально-освободительное движение казахского народа за свою свободу и независимость, возможность сохранить свою идентичность, оставаться тем, кем он есть. И вообще, тема Алаш с позиции здравой мысли не должна была стать объектом ни политической, ни научной спекуляций. Потому что, во-первых, алашевцы в соответствии со своей программой не ставили как поляки или финны в 1917 году вопрос о немедленном отделении от России и создании самостоятельного государства. Лидеры движения были согласны оставаться в составе демократической России в статусе национальной автономии. Во-вторых, А. Букейханов и его соратники считали себя последователями русской демократической интеллигенции, выступали пропагандистами передовых идей русской общественной мысли в казахском обществе. Так, например, А. Букейханов считал Л.Н. Толстого последним пророком.