К мануфактурному предприятию.Наймание рабочие делают весь труд за отдельную плату.Но это не рабочие нашего времени, измученные тяжелым трудом, скудно питающиеся в капиталистических странах.Вот как определяет автор романа различные категории этих рабочих: "хорошенький мальчик весело управлял челноками", "двести веселых кумушек из всей своей силы чесали шерсть и, работая, все время пели", дальше "работали двести молодых девушек в красных юбках с белыми платками на голове", с рукавами, белыми, как снег, с лентами, "грациозно стягивавшими у кисти каждый рукав", "никогда не прерывавшие своей работы", "певшие своими нежными голосами подобно соловьям". И даже дети бедняков получали по пенни каждый вечер, "их кормили в продолжение всего дня", и это "было для них огромной ". В другой комнате гладильщики - "красивые мужчины", которых "ловкость и уменье можно было тут же наблюдать". Словом - не мастерские, а прекрасные залы для счастливых, обеспеченных людей, занимающихся физкультурой.
Само это производство было централизованой мануфактурой.
Усвідомлюючи небезпеку неминучої війни з Французькою імперією, російський уряд відмовився від далекосяжних планів приєднати до Російської імперії Дунайські князівства.
3 квітня (22 березня) 1812 року імператор Олександр I зажадав від головнокомандувача російської «Молдавської армії» генерала від інфантерії графа Михайла Кутузова негайно укласти мир, погоджуючись на кордон по річці Прут до впадіння її в Дунай. Дипломатичну підтримку забезпечував посол Російської імперії у Османській імперії Андрій Італинський.
23 (11) травня Кутузов доповів імператору про узгодження спірних питань, наступного дня було пара.
Объяснение: