Заселення території Єгипту належить в епоху мезоліту. В 10–6 тисячоліттях до н. е., коли клімат був вологішим, розрізнені кочові племена жили в саванах біля річки Ніл, дельта якого ще була заболоченою.Приблизно в середині 4 тис. до н. е. з багатьох невеликих територіальних утворень — номів — утворилися два царства: на півдні — Верхній Єгипет, на півночі — Нижній Єгипет (відповідно зі столицями в Ієраконполі і Буто). Остаточно країну об'єднав близько 3000 р. до н.е цар півночі Менес (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю Хікупта (Білі Стіни), (грец. Μημφισ — Мемфіс), яка стала в 28 ст. до н. е. столицею об'єднаного Єгипту.
У кінці IV тис. до н.е. країна складалась вже з двох велетенських утворень - Верхнього та Нижнього Єгипту. Цар Нижнього Єгипту носив корону червоного кольору, а цар Верхнього Єгипту носив високу білу корону. Правителі мали збройні загони. Частина знаті займалась виконанням релігійних обрядів. Їх називали жерцями. На початку 3000 р. до н. е. жорстока боротьба між Верхнім та Нижнім Єгиптом закінчилась перемогою правителя Верхнього Єгипту Міни. Він став засновником першої династії єгипетських царів і заснував першу загальну столицю держави, яку єгиптяни назвали «Хетка-Птах», а греки - Мемфіс ( у перекладі - «білі стіни»). Згодом столицю перенесли до Фів. Після об'єднання царі носили дві корони, які вставлялись одна в одну. Після остаточного об'єднання царі називали себе вже не тільки іменем бога Гора - захисника Верхнього Єгипту, а й іменем Сета - бога-покровителя Нижнього Єгипту. Птах, від імені якого пішла назва столиці, був одним з богів, що їм поклонялись жителі долини Нілу. За їхніми віруваннями, він створив світ та інших богів. Саме цьому богу Міна побудував храм, а собі - палац у столиці. Від назви палацу - Пер-О (в перекладі - «Великий дім») - виникло слово «фараон». З цього часу кожного правителя Єгипту називали фараоном. Єгипет перетворився на державу. Держава - це така система влади, коли загальний порядок у суспільстві підтримується за до спеціальних організацій і людей - чиновників, наглядачів, жерців, армії. Єгипетська держава вела загарбницькі війни, здійснювала захист від зовнішніх ворогів, утримувала владу над селянами й рабами, організовувала громадські роботи.
Заселення території Єгипту належить в епоху мезоліту. В 10–6 тисячоліттях до н. е., коли клімат був вологішим, розрізнені кочові племена жили в саванах біля річки Ніл, дельта якого ще була заболоченою.Приблизно в середині 4 тис. до н. е. з багатьох невеликих територіальних утворень — номів — утворилися два царства: на півдні — Верхній Єгипет, на півночі — Нижній Єгипет (відповідно зі столицями в Ієраконполі і Буто). Остаточно країну об'єднав близько 3000 р. до н.е цар півночі Менес (Мена), що захопив Нижній Єгипет і заснував фортецю Хікупта (Білі Стіни), (грец. Μημφισ — Мемфіс), яка стала в 28 ст. до н. е. столицею об'єднаного Єгипту.