Проте найтяжчого удару завдали Києву не половці, оскільки по десятиліттях затятої та виснажливої для обох суперників боротьби руські князівства встановили з цими племенами постійні стосунки, а деякі руські князі навіть вступали у шлюбні зв'язки з представниками половецької знаті. Нищівного удару завдали Києву монголо-татари.
Хоча походження монголо-татар ще не встановлено остаточно, відомо, що у XII ст. вони кочували у прикордонних землях Китаю. Майже всю свою силу й енергію вони витрачали на міжплемінні та родові конфлікти за убогі пасовиська.
В останні десятиліття XII ст. серед них з'являється надзвичайно обдарований вождь на ім'я Темучин (у 1206 р. він прибрав собі високий титул Чингізхана, тобто хана над ханами), який досягнув нечуваного: вдаючись до сили й політичних інтриг, він об'єднав ворогуючі племена, змусивши їх визнати свою абсолютну владу. Наступним його кроком стало спрямування величезної військової сили та агресивності цих племен проти сусідніх не кочових цивілізацій.
Монголо-татарські війська, що ніколи не були багато-чисельними (найбільше від 120 до 140 тис. воїнів), зате надзвичайно рухливими, добре організованими й блискуче керованими, спочатку підкорили Китай, Середню Азію та Іран. У 1222 р. монголо-татарський загін перейшов Кавказ і напав на половців. Половецький хан Кобяк звернувся по до до кількох руських князів, що підтримали його.
У бою на річці Калці у 1223 році об’єднане військо зазнало поразки, це сталось внаслідок феодальних міжусобиць через які князі діяли неузгоджене. Шлях на київ було відкрито. Але монголи, надто розпорошивши свої сили, вирішили не користатися з цієї перемоги й повернули назад, додому. Руські князі швидко забули цей катастрофічний випадок, знову поринувши у внутрішні чвари.
Через кільканадцять років вони, очолені ханом Батиєм, знову посунули на захід. У 1236 році величезне монголо-татарське військо вдерлось у Східну Європу. Протягом 1237-1238 років монголи сплюндрували багато міст Північно-Східної Русі. Першим впало Рязанське князівство, за ним Володимирське, Суздальське, Московське. В 1239-1240 роках Батий захопив південно-руські міста: Переяслав, Чернігів, Київ. Незважаючи на героїчний опір, війська окремих руських, розрізнені внаслідок феодальної роздробленості Русі, не могли встояти перед численними монголо-татарськими полчищами. Отож, як не боролися люди, а все ж не змогли подолати нападників.
Захопивши Переяславське і чернігівське князівства, орда стала навпроти Києва на лівому боці Дніпра. Зачаровані красою міста, монголи запропонували киянам здати місто без бою, але ті вирішили битися. Орда відступила, щоб наступного 1240 року величезною силою облягти Київ. Облога міста тривала кілька днів. Його захищали і вояки і жителі, та одного дня вороги таки вдерлися до Києва. Настали страшні години. Перелякані люди ховалися по церквах в надії на порятунок. Багато людей зачинилися в Десятинній церкві, що була споруджена Володимиром Великим. Зветься вона так, через те що на її зведення і утримання було виділено десяту частину усіх прибутків князя. Чимало людей залізло на дах, та стеля церкви завалилася, й усі, хто був там, загинули.
Объяснение:
ответ: Османская империя.
☘ 16 -17 вв. были временем политического, экономического и культурного расцвета Османской империи. Раскинувшись на трех континентах, империя непрерывно расширяла свои владения с XIV в. Упадок военного могущества Османской империи был связан с ее экономическим и технологическим отставанием от стран Европы.
☘ Османская империя – одно из названий султанской Турции. Оно происходит от имени султана Османа, основателя династии Османов. Султан – правитель, которому принадлежит высшая политическая, военная и религиозная власть. К XVI в. под властью султанов оказались полуостров Малая Азия и большая часть Балканского полуострова. Османская империя территориально совпадает с поздней Византией, султаны претендуют на политическое наследие византийских и римских императоров. Одновременно они добиваются главенства на мусульманском Востоке. Следующие столетия империя ведет завоевательные войны на трех континентах: в Европе, Азии и Африке.
☘ Главная особенность османской системы правления: административные и военные должности, в основном, занимали рабы султана, не связанные с турецкой знатью. Костяк армии составляли янычары – регулярная пехота, сформированная из христианского населения. Мальчиков забирали у семьи, обращали в ислам и давали суровое военное воспитание. Янычары были оплотом султанов, занимали важные должности.
➶ События: ➶
✔ 14 век – турки-османы захватывают большую часть Малой Азии, проникают на Балканы, где вторгаются на территорию Болгарии, Греции и Сербии.
✔ 1453 г. – завоевание Константинополя, столицы Византии, султаном Мехмедом II. Город становится столицей османов.
✔ 1512–1520 гг. – правление Селима I Грозного. Турки захватывают Сирию, Палестину, Египет и Западную Аравию с Меккой – священным городом мусульман.
✔ 1514 г. – Чалдыранская битва. Турки наголову разгромили Иран, своего главного соперника в Азии.
✎ Заключение .
XVI–XVII вв. были временем политического, экономического и культурного расцвета Османской империи. Раскинувшись на трех континентах, империя непрерывно расширяла свои владения с XIV в. и вплоть до поражения под Веной в 1683 г. С этого момента османы стала терять приобретенные ранее территории.