У 1864 р. було проведено земську реформу, що передбачала створення виборних місцевих органів самоврядування - земств. Члени цих установ називалися гласними. їх обирали за досить складною К7ріальною системою з майновим цензом. Усі виборці поділялися на три групи: землевласників, мешканців міст, представників від сільських громад. Губернські земські зібрання обиралися членами повітових земських зібрань. Більшість у земствах становили поміщики - дворяни.
Земське самоврядування в Україні запроваджувалося протягом 1865-1870 рр. спочатку на Лівобережжі та півдні, де було утворено 6 губернських та понад 60 повітових управ. На Правобережжі через повстання поміщиків(шляхтичів) цю реформу було проведено лише в 1911 р.
Діяльність земств суворо регламентувалася законом. Вони контролювали місцеве господарство, народну освіту, медичне обслуговування, благоустрій, шляхи сполучення тощо. Земства були корисними для суспільства та слугували для населення школою самоврядування, але уряд пильно стежив за їхньою діяльністю, не допускаючи обговорення на їхніх засіданнях політичних питань, забороняючи будь-які контакти губернських земських установ між собою, боячись організованої опозиції та висування єдиних вимог. Усе це завадило земствам розгорнути в повному обсязі діяльність і використати всі свої можливості.
1) После этого позорного поражения Александр Македонский объявил трехдневный траур. Он понимал, что после завоевания Согдианы его империя неизбежно вступит в конфликт с кочевниками. Недооценивать их силу было нельзя – за два века до этого саки нанесли поражение персидскому царю Киру – основателю империи Ахеменидов
2)Александр Македонский известен нам как великий император своей империи, великий полководец. Он отличился в войнах и в захватническом походе, который сделал его империю гигантский. Александр родился в Македонии и был сыном Филиппа Второго – царя Македонии. Интересно, что Александр получил превосходное образование, самое лучшее образование, поскольку его учил сам Аристотель.
3)Саки затащили Александра и его армию в пустыню,а тем пришлось потерпеть поражение,так как силы были на исходе из-за сильной жары
4)Македонская армия времен Филиппа Второго и Александра Великого была сбалансированным организмом, уникально сочетавшим в себе напористость и мощь элитной кавалерии, и стойкость и выучку фаланги педзэтеров. Фаланга была основным пешим видом войска во время знаменитого похода на восток великой армии Александра.
5)Македонская армия времен Филиппа Второго и Александра Великого была сбалансированным организмом, уникально сочетавшим в себе напористость и мощь элитной кавалерии, и стойкость и выучку фаланги педзэтеров. Фаланга была основным пешим видом войска во время знаменитого похода на восток великой армии Александра.
Перший (IV-кінець VII ст.) – боротьба віджитої цивілізації рабовласницького суспільства, в надрах якого вже народжуються елементи феодалізму, з новою ідеологією; християнська церква не тільки бореться з античною культурою, але й прагне надати класичній спадщині богословське забарвлення, переробивши його в дусі християнської теології.
Другий (кінець VII-середина IX ст.) – культурний занепад внаслідок скорочення ремісничого виробництва і торгівлі, загальної аграризації, економічної стагнації.
Третій (середина ІХ-Х ст.) – нове культурне піднесення в Константинополі, що поширилося в Х ст. на провінційні міста. Період "Македонського відродження".
Четвертий (ХІ-ХІІ ст.) – найвищий розвиток візантійської культури, зумовлений розквітом візантійських міст і пов’язаний з епохою правління династії Комнінів.
П¢ятий (кінець ХІІ-ХІІІ ст.) – смуга культурного занепаду, пов’язаного з економічною і політичною деградацією імперії наприкінці ХІІ ст., погіршеного захопленням і варварським пограбуванням Константинополя хрестоносцями в 1204 р.
Шостий (ХІV - початок ХV ст.) – нове піднесення візантійської культури в умовах зародження гуманістичної ідеології і запеклої боротьби реакції проти паростків візантійського гуманізму, котрий залишився обмеженим: головною в ньому стала не боротьба за свободу думки, а формальне відновлення античної освіченості. Слабкість візантійського гуманізму пояснюється обмеженістю ранньокапіталістичного розвитку у Візантії.
До особливостей візантійської культури належить незначний, порівняно з Західною Європою, культурний вплив варварських племен. Разом із тим візантійська культура багато брала з античної спадщини, з культури народів, які населяли Візантію, тощо.