Объяснение тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних забобонів та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти. XVIII століття називають також Добою розуму, адже разом з ідеями тництва утверджувалася віра в силу знань та можливість розумного облаштування громадського життя. Саме в цей час виникла й ідея поступу — тобто послідовного розвитку людства через здобуття нових знань, вдосконалення суспільного ладу та покращення умов життя тники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим тники відрізняються від тителів, якими є всі носії освіти і прогресу тництво зародилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.
Объяснение тництво. Історія не знає меж, що відділяють одну культуру від іншої. Так епоха Відродження не відмежована різко від культури абсолютизму тництва. Ренесанс не пройшов для Європи безслідно. Нові релігійні напрями продовжують витісняти католицьку церкву. Продовжується боротьба з феодалізмом.
Буржуазії було не вигідно збереження феодального населення, тому вона боролася з пережитками феодалізму. Ідеологи тництва повною мірою відтворювали інтереси буржуазії, що розвивалася. Методами створення буржуазної держави вони вважали реформи, демократичні перетворення суспільства тництво тництво поширилося по всій Європі, досягши свого розквіту у Франції у XIII ст., ставши разом з матеріалістичною філософією ідейним передпосиланням до Великої французької революції 1789 -1793 рр. В той час воно було світоглядом передових людей, що були невдоволені існуванням феодального устрою, абсолютизмом і пов’язаною з ним католицькою церквою.
В первой половине XIX века еще более обострился кризис феодально-абсолютистского режима Токугавского сегуната, причем в Японии в отличие от других стран Азии в недрах феодального общества формировался капиталистический уклад. К этому времени натуральный оброк уже принял в японской деревне смешанную, денежно-натуральную форму. Потребность в деньгах усиливала зависимость крестьян от ростовщиков, купцов, кулаков.
В первой половине XIXв. значительно увеличилось число и размеры мануфактур. Если за весь XVIII в. было основано 90 мануфактур, то за первые две трети XIXв. их возникло 300. Расширялись крупные горные разработки меди, золота, железа. Особенно значительное распространение мануфактурные предприятия получили в юго-западных районах. В большинстве мануфактур применялся труд наемных рабочих. В 1854 г. в Японии насчитывалось свыше 300 промышленных предприятий с числом рабочих более 10. На некоторых мануфактурных предприятиях имелось по нескольку десятков ткацких станков.
Появление капиталистических мануфактур означало, что в Японии наряду со сложившейся ранее торговой буржуазией начала формироваться и промышленная буржуазия.
В своеобразных условиях происходил процесс первоначального накопления капитала. Обнищавшие крестьяне устремились в города. Тяжелый гнет, непосильные налоги, усилившаяся эксплуатация со стороны торгово- ростовщического капитала приводили к массовому разорению ремесленников. Так складывалась категория людей , лишенных собственных средств производства и вынужденных продавать свою рабочую силу.