Осман, син і спадкоємець Ертогрула (1288–1326), в боротьбі з безсилою Візантією приєднував до своїх володінь область за областю, але, незважаючи на зростаючу могутність, визнавав свою залежність від Коньї. У 1299 р., після смерті Алаеддіна, він прийняв титул «султан» і відмовився від визнання влади його спадкоємців. За його іменем турки стали називатися османськими турками або османами. Влада їх над Малою Азією розповсюджувалася та зміцнювалася, і султани Коньї не змогли перешкодити цьому. Поштовхом до масової тюркізіції стало те що протягом XI–XII ст. в Анатолію переселилися від 0,5 до 1,1 млн тюркських кочовиків.
В V-VIII веках Великий Шелковый Путь достигает своего наивысшего расцвета. В это время, во второй половине VI века тюркоязычные племена народов Алтая объединились с народами Семиречья и Центральной Азии в Тюркский каганат, который впервые в истории объединяет в рамках одного государства практически весь ареал Евразийских степей, а так же области древних оседлых цивилизаций - Согд и Бухару, которые являлись ключевыми точками на трассе Великого шелкового пути. Тюрки не без влияния согдийских купцов становятся партнерами Византии по налаживанию прямой бесперебойной торговли от Китая к Средиземноморью