1. За період правління нащадків ага Мохаммада, таких як Фатх Алі-шах (1798-1834), Мохаммад-шах (1834-1848), Насер ед-Дін-шах (1848-1896), Мозаффар ед-Дін-шах (1896-1907), Мохаммад Алі-шах (1907-1909) і Ахмад-шах (1909-1925) Іран поступово втрачав територію на користь сусідніх держав, потрапляючи під тиск європейських держав, особливо царської Росії і Британської імперії.
За правління Фатха Алі перси, претендуючи на внутрішні області Кавказу (Азербайджан, Грузію, Вірменію і Дагестан), були втягнуті росіянами в тривалу боротьбу, яка закінчилася Гулістанським (1813 р.) і Туркаманчайським (1828 р.) договорами, за якими Іран був вимушений поступитися вищеназваними кавказькими землями. Під впливом Російської імперії перебувала північна частина країни разом зі столицею Тегераном.
Герат, рисова долина на Геріруд, будучи частиною древньої перської імперії, була захоплена афганцями. Кампанії з повернення цієї землі закінчилися англійською інтервенцією в Афганістан і визнанням Іраном незалежності Афганістану 1857 року.
второе не знаю, сама ищу..
Ранние годы. Борьба с Суздалем. Править
После смерти отца от мора в 1359 году опекуном 9-летнего князя Дмитрия и фактическим верховным правителем Московского княжества стал митрополит Алексий (Алексей Федорович Бяконт), обладавший сильным характером, большим авторитетом. Двум своим сыновьям Иван Красный завещал владения[3], оставленные Иваном Калитой[4] соответственно Семёну и ему. После скорой смерти младшего брата эти владения соединились под властью Дмитрия.
В Золотой Орде со смертью Бердибека (1359) началась «великая замятня» — продолжительный период борьбы за власть. Великое княжество Владимирское по смерти Ивана Красного было отдано нижегородско-суздальским князьям. В 1362 году впервые упомянутый русскими летописями в западной части Орды темник беклярбек Мамай, фактически управлявший от имени хана Абдуллы, выдал ярлык Дмитрию Ивановичу, и московское войско выгнало из Переяславля и Владимира Дмитрия Константиновича суздальского. Впоследствии Москва поддержала его права на Нижний Новгород в обмен на отказ от претензий на Владимир, а Дмитрий Иванович женился на его дочери Евдокии.
Распад Золотой Орды коснулся не только её азиатской части: в мордовских землях укрепился Тагай, а в Волжской Булгарии Булат-Тимур. Тот и другой были разбиты соответственно рязанцами в 1365 году у Шишевского леса и суздальцами в 1367 году на р. Пьяне. В этом ряду побед была и наступательная акция суздальцев, когда они в 1370 году вторглись в Волжскую Булгарию и посадили там мамаевых ставленников. Таким образом власть Мамая распространилась на все земли западнее Волги, и он перешёл к общерусским масштабам политики.
Объяснение: