Відповідь:
Пояснення:
Революція 1905—1907 в Україні — перша загальнонародна демократична революція, котру традиційно називають першою російською революцією; найбільш активними її учасниками на території українських земель стали проросійськи налаштовані політичні сили. Політичними факторами стали:
архаїчність державного управління у формі самодержавства;
недоліки державної «бюрократичної машини»;
поглиблення «кризи еліт»;
відсутність політичних свобод для підданих імперії.
Економічними чинниками революції були:
наявність залишків кріпосництва на селі;
необхідність зміни форм селянського землекористування;
економічна криза 1900–03 та ін.
Причинами соціально-психологічного характеру стали:
посилення протистояння між працею і капіталом;
селянськими товарними і технологічно застарілими поміщицькими господарствами;
протиріччя між центром та окраїнами, державним централізмом та місцевим патріотизмом;
зростання національної самосвідомості окраїн і національних рухів, революційний романтизм, психологічне піднесення.
Важливим зовнішньополітичним чинником стала поразка імперії Романових в російсько-японській війні 1904—1905.
Козьма́ Дми́триевич Фроло́в (29 июня (10 июля) 1726, Полевской завод — 9 (21) марта 1800, Барнаул) — выдающийся русский горный инженер, изобретатель-механик, гидротехник.
Родился 29 июня (10 июля) 1726 года в Полевском заводе, на Урале, в семье мастерового.
В 1744 году закончил горнозаводскую школу в Екатеринбурге. Службу начал на Березовских промыслах «горным учеником». Впоследствии работал рудокопом, писарем, строителем конных водоподъемников для откачки воды из шахт.
В 1758 году получил звание штейгера (горного техника) и направлен на Воицкий рудник (недалеко от Петрозаводска) для налаживания работ по промывке золота.
С 1759 года руководитель работ по добыче золота на Березовском руднике.
В 1762 году возглавил все золотые промыслы Урала.
В 1763 году, по настоянию начальника Колывано-Воскресенских заводов А. И. Порошина, переведен на Алтай для механизации Змеиногорского рудника.
В 1790 году назначен руководителем работ на всех рудниках Алтая.
В 1798 году вышел в отставку по состоянию здоровья в чине берггауптмана (полковника горной службы). Остался членом Горного совета алтайских рудников.
Скончался 9 (21) марта 1800 года, во время приезда в Барнаул на очередное заседание Горного совета. Похоронен на Нагорном кладбище.