Борі спископів у Кисві значте відповідні да ти на стрічці часу.
VI та I розділах.
вас імена та слова й діамайтеся про їхнє значення
зувати чернецтво часів Русі-України.
пільства,
ширилися волоський горіх, виноград і грецьке жито (гречка).
66
ІІ група. Затотуйте відомості про порно их ачів тих часів, заве
Ігрупа. Виберіть і тесту розділі ІІІ інформацію про релігі
руських церковних діячів Антонія та Феодосі. Bunu imaь не знаlѕо для
Прочитайте інформаційні повідомлення про очаrів і видатних дана
менти в діяльності митрополита Іларіона: глибоку релігійну віру, дар слова та
описуючи яскравих його представників цього періоду, виокремлюють три
був насамперед релігійно-культурним. Дослідники давньоруського чернецтва,
Давньоруські ченці. Вплив чернецтва на життя давньоруського суспільства
яскраво виражену національну свідомість. Цими ознаками можна охарактери-
Ченці, або монахи (з грецьк. самітники), здійснили великий вплив на се
аристократичних родин. Неодружені й бездітні, не маючи особистого майна,
редньовічне суспільство. Серед них було немало освічених представників
ліною та організованістю чернечі общини монастирів були взірцем для сус-
одязі, ченці посідали становище між панами та слугами. Своєю щоденною
позбавлені світської гонитви за багатством і чинами, в однаковому простому
фізичною працею, яка вважалася не гідною для пана-аристократа, дисциГ-
Монахи виконували різний послух (обов'язки) залежно від своїх знань і вмінь.
Деякі з них здійснювали небезпечні подорожі-паломництва до святих місць.
скрипторіях, укладачі літописів (Нестор), іконописці (Алімпій) і лікарі (Агапіт).
Серед них були перекладачі й переписувачі книгу монастирських приміщеннях-
та плоди, що не росли на батьківщині. З монастирських садів і городів у нас по-
у Палестину й до Риму. Звідти вони приносили не лише святі реліквії, ай насіння
Каролінгське Відродження – це стрибок, культурний підйом, який стався в VIII-IX століттях, під час існування імперії Карла Великого. Він охопив усі королівські династії Каролінгів, які розташувалися на території Німеччини і Франції. Термін Каролінгське Відродження був введений у 30-х роках 19 ст. французьким істориком Жан-Жак Ампером. У чому суть Каролінгського Відродження? Воно виразилося в утворенні шкіл, залученні освічених діячів до королівського двору, в розвитку образотворчого мистецтва, архітектури, літератури. Центром Каролінгського Відродження став гурток, створений при дворі Карла Великого. Іншими словами його називали «Академією» та нею керував Альбін Алкуїн – англосаксонський автор підручників філософії, богословських трактатів, математики. Він був ученим і радником Карла Великого, абатом Турського монастиря. Каролінгське Відродження стало можливим завдяки злиттю релігійної та інтелектуальної тенденцій. Воно породило нове мистецтво рукописної мініатюри, піднісши його на надзвичайно високий рівень. Фарби та золото темпери відрізняли писання, що призначалися для двору імператора. Прикладом цього може служити малюнок в Утрехтському псалтирі, виконаний пером. У ньому швидкі, лінеарні штрихи створюють ефект незвичайної виразності. Досягнення Каролінгського Відродження Крім того, що були відкриті світські і монастирські школи, велися викладання світських предметів. Серед них були – богословські дисципліни, граматика, риторика, арифметика, діалектика, астрономія, музика, природознавство, а також іноземні мови. Особливого розвитку досягла філософія і агіографія. Вчені і філософи складали цикли сказань і легенд. У монастирях і містах стали вперше вести аннали, які продовжували наступні покоління хроністів: Королівські аннали, Фульдського аннали. Але в другій половині ІХ століття почалися зміни в духовному житті суспільства заходу і Каролінське відродження змінилося спадом.