Сын Кроноса, брат Юпитера, считался богом морского царства. Он внушал всем большой страх, потому что ему приписывали все колебания почвы, и когда начиналось землетрясение, ему приносились жертвы. Достаточно было его удара трезубцем о землю, чтобы та разверзлась и заколебалась. Первоначально был богом вод, и римляне приносили ему жертвы, чтобы он воспрепятствовал высыханию источников и рек; его супругой была богиня источников Салация. В ранг бога моря его возвели примерно в 5 в. до н. э., когда римляне в большей мере начали заниматься мореплаванием. Под влиянием греческих мифов ему дали и другую жену, Амфитриту, а ни в чем не повинная Салация осталась без мужа и стала одной из рядовых морских богинь. Самый большой храм Нептуна стоял на Марсовом поле в Риме (он был украшен сценами из похода аргонавтов), в цирке Фламиния ему был посвящен алтарь как создателю коней и покровителю скачек. Культ Нептуна как бога моря сохранялся во всем римском Средиземноморье еще долго после победы христианства, а его пережитки до сегодняшнего дня сохранились в различных фольклорных обрядах. Его имя живет до сих пор в названиях многочисленных кораблей, а также одной планеты Солнечной системы, луны которой носят имена спутников бога Нептуна: Тритона и Нереиды.
Василь Довбуш належав до найбіднішої верстви сільського населення - комірників, які не мали навіть своєї хати і змушені були тіснитися в найнятій комірці. Єдиним засобом існування, як засвідчують очевидці, були для родини Довбуша декілька овець, що паслися в череді Марковецької громади на гірських полонинах. Цю череду доглядав пастух, котрого селяни винаймали на рік за домовлену плату. Таким пастухом влітку 1739 р. був якийсь Олекса Жолоб, йому на зміну виходив Василь Довбуш, котрий також наймався у громади за пастуха і часто перебував на полонинах.
Объяснение:
Об’єднання Галичини і Волині в одне князівство вперше здійснилось за правління волинського князя Романа Мстиславича. Початок діяльності Романа був пов’язаний з Новгородом, де короткий час (1168 — 1170) він був князем 1. Повернувшись після смерті батька на Волинь, як старший, одержав Володимир. Деяку славу дав йому успішний похід на ятвягів, литовське плем’я, яке своїми набігами непокоїло Волинь 2.
Роман підтримував близькі зв’язки з київським князем Рюриком Ростиславичем, своїм тестем, і від нього одержав міста на Росі *. Зважаючи на небезпечний характер цього району, Роман брав діяльну участь у походах на половців. Але водночас він встряв у дрібну феодальну боротьбу, яка руйнувала Київщину, і затрачував на це багато даремних зусиль **.
У своїх політичних планах Роман спирався в основному на сили Володимирського князівства. Його брати і племінники, хоч і мали свої уділи, окремої політики не вели, а у всьому підкорювалися Романові ***. Підтримкою служили йому володимирські «ліпші мужі» — бояри і верхівка міст, які повністю солідаризувалися з планами князя .