1Так склалося, що дата народження великого полководця не відома сучасним історикам. Є історичні письмові записи давньоримських письменників, а також припущення фахівців які вивчають історичні факти з цих документів. У будь-якому випадку, ми ніколи не дізнаємося точну дату народження Гая Юлія Цезаря.
2Мало хто знає, що тільки двоє людей зіграли вирішальну роль в становленні Юлія Цезаря першим імператором - диктатором Римської республіки. Це Гней Помпей і Марк Красс. У Помпея була вся необхідна влада і вплив для просування Юлія Цезаря на сенатські посади
3До складу першого тріумвірату входили три видатних політики: Гней Помпей, Юлій Цезар і Марк Красс. Він був неформальним (незаконним) - про те, що на політичне життя в республіці впливають саме ці люди, мало хто знав.
4Юлій дуже ретельно стежив за своїм зовнішнім виглядом. Часто мився, стриг нігті, волосся. Він ніколи не ходив неголеним. Деяких людей це дуже дратувало. У молодому віці він почав лисіти, що викликало сміх у його недоброзичливців. Наявність лаврового вінка на голові, означала, що Цезар не хотів щоб хтось, бачив його лисину.
5Його нащадки славилися густою волосистістю, від наявності великої кількості волосся на їх головах пішло їх прізвище (Цезар - густо волохатий).
6Він був вийнятий з утроби матері за до маловідомого тоді методу в стародавньої хірургії - кесаревого розтину. Хоча цей факт нічим не підтверджений. Адже в той час такі операції робилися вкрай рідко, оскільки результат був всім відомий - мати дитини вмирала при цій складній операції для того часу. Але мати Гая Аурелія виховала його і була жива і здорова до самої смерті
7Мало хто знає, що він страждав на епілепсію, як і Александр Македонський.
8Всі знають, що Марк Юній (Брут) і Юлій Цезар були хорошими друзями. Але є версія про те, що Брут міг бути його рідним сином. Адже багато історичних джерел підтверджують цю гіпотезу - з матір'ю Марка Брута у Цезаря був роман.
9 Юність Гая Юлія Цезаря проходила у неспокійних умовах - до середини першого століття до н. е. в Римі наростає розпад демократії. Це час смути та масових заворушень. Пройшли часи, коли рід Юліїв вважався одним з найбагатших і найвпливовіших в Римі.
10Коли Цезар спускався на берег з корабля, то він спіткнувся і впав обличчям у пісок. У цьому його солдати побачили не добрий знак згори, моральний дух їх міг впасти. Піднімаючись з землі, він схопив жменю піску і стиснувши його в кулак сказав: «Ти в наших руках, Африка!». Таким чином він підняв моральний дух своїх людей, і Єгипет був завойований.
Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.
к середине xi в. в рассматриваемом регионе произошёл ряд важных перемен. властвовавшие на протяжении столетия в «дикой степи» печенеги и торки, ослабленные борьбой с соседями — русью и византией, не сумели остановить вторжение на причерноморские земли пришельцев из алтайских предгорий — половцев, именуемых также куманами. новые хозяева степей разбили врагов и заняли их кочевья. однако им пришлось принять на себя и все последствия соседства с соседними странами. долгие годы столкновений восточных славян со степными кочевниками выработали определенную модель отношений, в которую были вынуждены вписаться и половцы.
между тем, на руси стартовал процесс распада — князья начали вести активную и безжалостную борьбу за уделы и прибегать при этом к сильных половецких орд для борьбы с конкурентами. поэтому появление новой силы в причерноморье стало тяжелым испытанием для жителей руси.
соотношение сил и военная организация стороно половецких воинах известно не столь много, однако их военную организацию современники считали довольно высокой для своего времени. основной силой кочевников, как и у любых степняков, были отряды легкой кавалерии, вооруженной луками. половецкие воины, помимо луков, имели также сабли, арканы и копья. богатые воины носили кольчуги. по всей видимости, половецкие ханы имели и собственные дружины с тяжелым вооружением. известно также (со второй половины xii века) о применении половцами тяжелых самострелов и «жидкого огня», заимствованных, возможно, у китая ещё со времен жизни их в районе алтая, либо в более поздние времена у византийцев (см. греческий огонь). половцы использовали тактику внезапных нападений. они действовали, в основном, против слабо защищенных деревень, но редко атаковали укрепленные крепости. в полевом бою половецкие ханы грамотно разделяли силы, использовали летучие отряды в авангарде для завязки боя, которые затем подкреплялись атакой основных сил. таким образом, в лице куманов князья столкнулись с опытным и умелым противником. не зря давний враг руси — печенеги были наголову разбиты половецкими войсками и рассеяны, практически перестав существовать.
тем не менее, русь имела огромное превосходство над своими степными соседями — по подсчетам , население государства составляло в xi веке уже свыше 5 миллионов жителей, кочевников же было несколько сот тысяч[1] успехи половцев были обусловлены, прежде всего, разрозненностью и противоречиями в стане их противников.
войско по своей структуре в эпоху раздробленности значительно изменилось по сравнению с более ранним периодом. теперь оно состояло из трех основных частей — княжеской дружины, личных отрядов аристократов-бояр и городских ополчений. военное искусство стояло на довольно высоком уровне.