1
Объяснение:
Царські скіфи та скіфи-кочовики – проживали в Приазов’ї, на Нижньому Дніпрі та Степовому Криму. Дослідники, визначають що, самі ці народи належали до іраномовного населення, а царські скіфи – це були племена які підкорили все місцеве населення.
Калліпіди – проживали на Правобережному Причорномор’ї. На думку вчених, калліпіди були змішаним греко-скіфським народом (так звана проблема «варварських дружин» – ступень культурної взаємодії греків з місцевим варварським населенням), яке проживало в близькості до грецьких полісів. Можливо воно включало в себе залишки кіммерійців та ін. народів.
Скіфи-орачі та скіфи-землероби – проживали на північ від калліпідів та скіфів кочовиків в Право та Лівобережному лісостепу. На думку вчених, ці племена можна віднести до праслов’янського населення. Займалися землеробством та платили данину царським скіфам.
Алазони проживали в межиріччі Пруту (Порат) та Дністра (Тірас). Скоріш за все, це були фракійські племена, які також як і скіфи-орачі та скіфи-землероби, залежали від скіфів та платили їм данину.
Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас
Практичне заняття 2
Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва
(Теоретичні відомості)
Військове мистецтво козаків
Передумови створення військової організації козацтва:
• поява у степовій зоні України угодників, а також втікачів від панського гноблення;
• створення укріплених зимівників і необхідність їх захисту;
• постійна загроза нападу з боку кримських татар;
• необхідність збройного захисту колонізованих земель від військового наступу державної адміністрації Польщі та Литви.
Запорожці створили військову організацію. Запорозьке військо формувалося на добровільних засадах, новобранців упродовж кількох років навчали досвідчені вояки.
• Славилася козацька піхота — найбільш боєздатна в Європі. Піхотинці шикувалися у три шеренги: перша — стріляла, друга — подавала рушниці, третя — заряджала їх.
• Добре організованою в козаків була оборона табору — укріплення з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою ланцюгами возів, усередині якого знаходилося козацьке військо.
• Козацька кіннота була нечисленною. Наступала півколом і, таким чином, атакувала ворога не лише з фронту, а й із флангів.
• Успішно діяла козацька артилерія, вогонь якої підтримував дії піхоти.
• Була організована козацька розвідка — розвідувальна служба, що збирала інформацію про ворога в його володіннях. На підставі повідомлень розвідників розроблялися плани козацьких походів.
• Постійно діяли козацькі вартові — сторожова служба. Спеціальні підрозділи несли вартову службу в степу, де пролягали татарські шляхи, і в разі небезпеки повідомляли про неї за до системи димової сигналізації.
• Козацький флот складали морські та річкові човни — чайки.
Козацькі чайки — судна завдовжки 15-20 м, завширшки 3-6 м, заввишки до 4 м, мали від 20 до 40 пар весел, два керма (кормове й носове); рухалися як на веслах, так і за до вітрил.
Наприкінці XVII ст. на кожну чайку витрачалося, крім дерева, 210 кг заліза, 2 бочки смоли, 50 кг клоччя, 140 м полотна на вітрила. Вміщували чайки по 50-70 козаків зі зброєю, кілька гармат (кожна вагою 96 кг).
В похід виходило близько 300 чайок (приблизно 20 тис. козаків). Плавали чайки Чорним та Азовським морями, Дніпром, Дунаєм, Бугом, сягали Кафи, Варни, Стамбула та інших поселень на узбережжі.
Козацька зброя: рушниця, спис, шабля, луки і стріли, легкі гармати.
Кожен козак у поході, крім рушниці, повинен був мати ще сокиру, косу, лопату, мотузки, щоб насипати вали або зв’язувати вози, готуючи табір до відбиття ворога.
Під час походу брали й харчі: у бочці тримали сухарі; мали варене пшоно та змішане з водою тісто, яке їли разом із пшоном. Називали цю страву саламахою. Брали у походи сало.
Під час походу панувала сувора дисципліна. Найбільшою провиною вважали зраду козацтву та Батьківщині.
Усе козацтво поділялося на полки по 500-1000, а згодом і більше вояків, очолюваних полковником.
Полки складалися із сотень, керованих сотниками.
Усе українське козацтво очолював гетьман, а запорозьке козацтво — кошовий отаман. Під час походу він мав необмежену владу.
Традиції та побут українського козацтва
на острові Крит, відкрита англійським археологом Артуром Евансом та названа ним за іменем міфологічного царя Міноса, який вважався сином Зевса.