Французская революция– период радикальных политических и социальных изменений во Франции, который начался с Генеральных штатов 1789 года и закончился образованием Французского консулата в ноябре 1799 года. Многие из идей революции считаются фундаментальными принципами либеральной демократии, в то время как такие фразы, как «Свобода, равенство, братство», вновь появлялись в других восстаниях, таких как Русская революция 1917 года ,и вдохновляли кампании за отмену рабства и всеобщее избирательное право. Ценности революции и созданные ей институты и по сей день доминируют во французской политике.
Вікінги не носили рогаті шоломи
Забудьте всі зображення або костюми вікінгів, які ви бачили у кіно, чи в популярній літературі. Очевидно, що деякі вікінги, могли носити шоломи з рогами, проте більшість вікінгів носили звичайні шоломи без рогів.
В вочевидь, рогатий образ вікінгів, був сформований на картинах європейських художників X?X ст., які писали вікінгів на середньовічних джерел – у яких вікінги, були язичниками, а отже прислужниками рогатого – диявола.Вікінги дуже ретельно слідкували за особистою гігієною
Літературні твори та кінематограф зображують вікінгів, як дуже брудних, смердючих воїнів. Проте, насправді, історичні джерела та археологічні розкопки доводять зовсім інше. На місцях поселень вікінгів, археологи знаходять безліч пінцетів, бритв, гребінців та миючих засобів, які були виготовлені з кісток тварин або рогів.
Купалися вікінги приблизно 1 раз на тиждень, що було набагато частіше, ніж інші європейці того часу. Частим купанням сприяла велика кількість термальних джерел, які дуже полюбляли вікінги.
Вікінги використовували спеціальний засіб, для швидкого розпалювання багаття.
Вікінги використовували відходи виробництва, із яких виробляли спеціальний засіб, який тлів, але не горів. Цей засіб брали за собою на корабель, та за його до швидко розпалювали багаття.
Вікінги ховали своїх померлих у човнах
Човен та корабель для вікінгів, відігравав не тільки господарську та військову функцію, але й також був містичним символом. Вікінги вірили, що доблесні воїни після смерті досягають Валгалли – аналог Раю для давніх германців. Щоб потрапити у Валагаллу, воїнів ховали у човнах, з до яких, воїни мали досягли Валгалли.
Вікінги займалися работоргівлею
Багато вікінгів багатіли на торгівлі рабами. Вони нападали на англо-саксонські, кельтські та слов’янські поселення, і брали у полон молодих чоловіків та жінок. Яких згодом продавали на ринках рабів Європи та Близького Сходу.
Жінки вікінгів мали майнові та особисті права
Жінки у сіспільстві вікінгів, починали виходити заміж, починаючи з 12 років. Поки чоловіки воювали та займалися торгівлею, жінки заямалися домашніх господарством. Жінки вікінгів мали набагато більше прав, ніж жінки в тогочасній Європі. Вони мали право спадкувати майно, просити розлучення, а у разі смерті чоловіка отримували назад своє придане.Більшість свого часу вікінги проводили займаючись сільським господарством.Найльіший міф про вікінгів, що їхне основне заняття була війна та розбій. Але це не так. Більшість свого життя, вікінги проводила займаючись сільським господарством. Лише невелика частина вікінгів займалася піратством та були професійними військовими. Основна масса населення Данії та Скандинавії мирно сіяла ячмінь, жито та овес, та розводила худобу – свиней, овець та кіз.
Объяснение:
Вікінги каталися на лижах для розваги
Близько 6 тис років тому в Скандинавії були винайдені примітивні лижі. В часи походів вікінгів, лижі розглядалися, не лише як ефективний засіб пересування, але й вид активного відпочинку. Давні германці навіть мали окремого бога, який був покровителей спорту та лиж зокрема – Уль.
Вікінги прагнули бути світловолосими
Ідеалом краси у вікінгів був блондин. Чоловіки прагнули штучно відбіліти своє волосся. Для цього використовували спеціальні мила з високим вмістом лугу, які освітлювали волосся. Проте історики пояснюють таку моду на біле волосся доволі просто – боротьбою з вошами.
Вікінги ніколи не були однорідною етнічною группою
Сучасні історики називають вікінгами всіх жителів Данії, Швеції та Норвегії. Проте, в часи походів вікінгів, населення цих територій жили роздільно, та ніколи не називали себе так. Часто, одне поселення вікінгів нападало на інше поселення. Кожне поселення вікінгів об’єднувалося навколо вождя, разом з яким вікінги вирушали у далекі походи.
Среди цивилизаций и древних государств, возникших на планете, особое место занимает индийская цивилизация, оказавшая огромное влияние на развитие экономики и культуры всей Юго-Восточной Азии.
Возникновение государств, развитие экономики
С древнейших времен полуостров Индостан был заселен человеком — племенами дравидов. Ареал их обитания с севера был ограничен Гималаями, с запада и востока — водами океана. Такая отгороженность от внешнего мира выразилась в самобытности населения и его культуры. Для обитания людей наиболее благоприятными районами были долины рек Инда и Ганга и их притоков. Жаркий климат и недостаток осадков требовали орошаемого земледелия, что в свою очередь вынуждало людей объединяться для проведения ирригационных работ.
Уже в III тыс. до н. э. коренным населением на севере полуострова были созданы государства и города Мохенджо-Даро и Хараппа, раскопки в которых свидетельствуют о высоком уровне экономики и культуры местных жителей.
Город Мохенджо-Даро был крупнейшим для своего времени, его площадь достигала 260 гектар. В городе были большие здания площадью 200 м2 и более. В центре города был искусственный бассейн глубиной 3 м, выложенный двумя рядами кирпичей. В городе имелся водопровод. Вода поступала в город и разводилась по его территории по керамическим трубам. Для того чтобы не было утечки воды, на концах труб имелись фланцы. Стыки труб уплотнялись асфальтом. В домах богатых людей были ванные комнаты и туалеты. Город имел и канализацию. Сточные воды из жилых домов попадали в уличные канализационные сети и по ним выводились за пределы города.
Развитой была и торговля. Об этом свидетельствуют остатки крытого большого рынка с постоянными прилавками, найденные гири, большие складские помещения. Жители имели свою гиероглифическую письменность. Существовали торговые связи с государствами Месопотамии, на территориях которых были найдены печати с древнеиндийскими письменами.
Основным занятием населения было земледелие. Выращивались пшеница, ячмень, овощи. С древнейших времен (V тыс. до н. э.) здесь стали культивировать хлопок, а с IV тыс. до н. э. — сахарный тростник. Для обработки почвы использовался плуг с кремневым лемехом. Земледельцами были свободные общинники, с которых взимались в пользу царя натуральные налоги. В хозяйстве царя, храмов, крупных землевладельцев применялся труд рабов.
Высокого уровня достигли ремесла. В керамическом производстве использовался гончарный круг. Сосуды и кирпичи обжигались в специальных печах. Добывались медь, олово, свинец, золото и серебро. Производились бронзовые и другие сплавы металлов. В металлообработке уже применялись литье, ковка листа и заклепки. В ткацком производстве в качестве сырья использовался хлопок. Было развито ювелирное мастерство. Изделия изготовлялись из золота, серебра, камней.
Об уровне строительного мастерства свидетельствуют раскопки древнейших городов.
В середине II тыс. до н. э. древние государства Индии были покорены племенами ариев, спустившимися с гор Гиндукуша. Арии были кочевниками, скотоводами, которые в поисках новых пастбищ захватили сначала долину Инда, а затем и Ганга. Экономический и культурный уровень ариев был ниже завоеванных ими народов. Они разрушили древние города. Культура земледелия также пришла в упадок. Главным видом деятельности долгое время было кочевое скотоводство.
Со временем арии стали заимствовать у коренного населения культуру земледелия. Население жило семейными общинами, с общесемейной собственностью. Постепенно семейные общины превращались в сельские, управляемые сельскими старостами. Земля находилась во владении общин. По мере имущественного расслоения в общинах появилось право частного владения землей.
Войны давали военнопленных, которые становились рабами и трудились у зажиточных членов общин. Из числа зажиточных выбирались должностные лица, управлявшие хозяйством общины или руководившие военными действиями. Они присвоили себе право распределения общинных продуктов, военной добычи и рабов.
Постепенно, в целях сохранения полученных привилегий и захваченных общинных ценностей, в Индии создается социальная система варн (каст). Законами Ману и Анастамбы все жители страны разделились на четыре касты: брахманов (жрецы), кшатриев (воины), вайшиев (земледельцы, ремесленники, торговцы), шудры (люди, не имеющие имущества, и рабы). Привилегированное положение занимали первые две касты. Законы запрещали смешение людей разных каст.
Объяснение: