Редагувати
У літературі 18 століття відбувається серйозний стильовий злам. Практика універсальних стильових систем залишається у минулому. Мистецтво, насамперед література, стають окремою сферою культурного життя і вже не виражають сукупні культурно-історичні прагнення своєї доби. Естетичні системи втрачають значення всезагальності. Розходяться шляхи різних видів мистецтва: літератури і театру, театру і музики. Поет більше не використовує спільний стильовий запас доби, він створює власну систему стилю і підпорядковує її своєму особистому задуму.
Національний характер літератур Редагувати
У кожній країні література носила яскраво виражений національний характер у залежності від своєрідності історичного Darn Commies рис і традицій. Хоча для всієї епохи були характерні деякі спільні риси, виражені у явищі Просвітництва та течії сентименталізму.
Просвітницька естетика Редагувати
Просвітителі підпорядкували свою творчість завданню перебудови суспільства. Головним принципом просвітницької естетики стало утвердження виховної ролі мистецтва, демократичної ідейності. Використавши вчення Аристотеля про мистецтво, просвітителі заклали теоетичні основи критичного реалізму, що розвинувся вже у мистецтві 19 століття.
Твори просвітителів вирізняє концептуальність, вони глибоко філософічні. У ряді випадків це своєрідні белетризовані філософські трактати. Звідси і певна раціоналістичність творчості просвітителів. Вони створили жанри публіцистичного філософсько-політичного роману, морально-політичної драми і гротескно-комедійного памфлету. При цьому широко використовували літературні форми старих майстрів: памфлети Лукіана, філософську поему Лукреція, сатиричну літературу Ренесансу: твори Еразма Роттердамського, Франсуа Рабле, Томаса Мора, котрих вони вважали своїми ідейними попередниками.
Сентименталізм Редагувати
Сентименталізм — явище складне і сповнене протиріч. Як ідейний і художній напрям він не тотожний Просвітництву у цілому, але в той же час тісно пов'язаний з останнім. У ряді випадків він був кризою Просвітництва (Англія), в інших майже повністю злився з просвітницькою літературою (Франція, Німеччина).
Герой Редагувати
У європейській літературі герой був новою людиною доби руйнації феодального суспільства, зображеною то в буднях реального побуту, як Том Джонс, Фігаро, Луїза Міллер, то у певній відстороненості від цих буднів, або навіть в узагальнено-філософському плані (Робінзон Крузо, Натан Мудрий, Прометей, Фауст).
Просвітники ввели у літературу героя-простолюдина як позитивний образ. Почали оспівувати його працю, мораль, співчутливо зображати його страждання. При цьому часто критикувались панівні стани, у літературу вводився критичний елемент, що окрім художнього мав і політичне значення. Просвітницький герой — діяльний, впевнений у собі.
Сентименталізм докорінно відрізнявся від класицизму, і частково випливав з Просвітництва. Якщо класицисти оповідали про видатних людей, видатні події та видатні пристрасті, то сентименталісти звернулись до людей простих, пригноблених, слабких. У їхніх героях немає нічого особливого. Страждання їх не дивують і не вражають, зате зворушують. Замість піднесеного і величного, що було у класицистів, сентименталісти принесли у літературу зворушливе. Сентименталізм був також і реакцією на Просвітництво, з його часто надмірною раціоналізацією сюжетів і персонажів. Хоч саме з Просвітництва випливала увага до звичайних людей.
Природа Редагувати
Класицисти природи не помічали, натомість у творах сентименталістів природа зайняла важливе місце. Споглядання її, мирне спілкування з нею простих, незлобивих людей — ось ідеал сентименталістів.
Західноєвропейська література Редагувати
Даніель Дефо
У західноєвропейській літературі просвітницькі тенденції спочатку зародилися в Англії на початку 1700-х років, досягли своєї вершини у середині століття у Франції і перейшли в нову якість наприкінці століття в Німеччині. У літературі виділяється три основні ідейно-стильові напрями:
Література просвітницького раціоналізму, що найбільшою мірою відбила просвітницькі ідеї.
Література сентименталізму, до якого також відносять літературу штюрмерства в Німеччині.
Література веймарських класиків у Німеччині (Шиллер, Гете).
У західноєвропейській літературі цього періоду виділяють такі етапи:
Література просвітницького раціоналізму в Англії
Даніель Дефо (1661-1731)
Джонатан Свіфт (1667-1745)
Література просвітницького раціоналізму у Франції
Монтеск'є (1689-1755)
Вольтер (1694-1778)
Дені Дідро (1713-1784)
Бомарше (1732-1799)
(до 1462 года). За годы их правления Московское княжество увеличило свои территории. Соседями Московского княжества к середине 15 века были:
на севере,западе, юго западе - Новгородские земли и Великое княжество Литовское; на востоке и юго-востоке - Вятская земля и Казанское ханство.
Как бы располагаясь внутри территории Московского княжества, такие княжества, как Ярославское, Великое Тверское и Рязанское Великое имели свои границы и в состав Московского княжества не входили.
В эти годы Московское княжество вело борьбу против Золотой Орды, а когда она распалась на на два государства ( Казанское ханство и Большая Орда), то продолжало вести борьбу и с ними.