1.причини революції 1848 і її наслідки на західноукраїнських землях 2.Дати характеристику декларації прав людини і громадянина 1789 рік 3. назвіть особливості економічного розвитку країн Європи 1815-184р.р. ів
У другій половині ХVІІІ ст. Абсолютна монархія у Франції стала гальмом суспільного прогресу. Міжнародний авторитет Франції падав. Сільське господарство переживало кризу. Селяни тікали із сіл у міста, поповнюючи там армію бродяг і жебраків. Фінансовий стан королівства був надзвичайно тяжким.
В останній третині ХVІІІ ст. феодально-абсолютистський режим перебував у
стані гострої політичної кризи. Великі просвітителі Монтеск, є, Вольтер, Руссо вказували на необхідність докорінних реформ.
Для того щоб поповнити скарбницю і запобігти банкрутству, король звернувся до Генеральних штатів, які не скликались 175 років, в надії дістати від них згоду на введення нових податків. Кількість делегатів від третього стану була подвоєна, однак ця обставина не мала істотного значення, оскільки за старовинним звичаєм кожний стан мав один голос.
Відкриття Генеральних штатів відбулося 5 травня 1789 року. Відразу розпочалися тривалі спори з питань процедури: про перевірку повноважень депутатів, про спільні й роздільні засідання, про завдання штатів, про права третього стану, про майбутнє Франції. Дебати переросли в гострий конфлікт з королем.
17 червня третій стан оголосив себе Національними зборами. Пізніше до нього приєдналися ліберальні депутати від духовенства і дворянства. Лише з його відома королю було дозволено збирати податки.
Делегат Генеральних штатів міг діяти лише від імені свого округу і в межіх даного йому наказу. Депутат Національних зборів вважався представником всього народу. Імперативний мандат було анульовано. Збори оголосили себе представником усієї нації, що говорив і діяв від її імені.
Ігноруючи накази і протести короля, 9 липня 1789 року Національні збори проголосили себе Установчими зборами, тим самим взявши на себе місію створювати нові полятичні та державно-правові інститути, розробляти і затверджувати Конституцію.
Спроба короля розігнати депутатів обернулася повстанням парижан. 14 липня вони штурмували символ королівського абсолютизму – фортецю-тюрму Бастилію. Революція охлпила всю країну. Населення провінцій скидало королівських чиновникі, створювало нові органи місцевого самоврядування. Цей процес дістав назву муніципальної революції. Селяни повсюдно відмовлялися виконувати феодальні паовинності, вимагали передачі їм общинних земель.
Революційні сили створили національну гвардію. Та, оскільки військове спорядження було дорогим, бідні громадяни не могли служити в ній. Тому нова армія опинилась в руках великої буржуазії.
5 серпня було прийнято декрет про остаточне знищення феодального режиму. У першій половині серпня Установчі збори скасували церковну десятину та особисті повинності селян, однак у власність землю селяни могли одержати тільки за викуп. Така половинчастість рішень пояснювалась тим, що на першому етапі революції при владі була велика буржуазія.
26 серпня 1789 року Установчі збори прийняли перший конституційний акт – Декларацію прав людини і громадяина. В ній зазначалося, що причиною вад уряду і суспільного лиха є забуття природних, невід’ємних і священних прав людини. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах, що мета кожного державного союзу – забезпечити природні і невід’ємні права людини, такі, як свобода, власність, безпека й опір гнобленню, свобода складається з можливості робити все, що не завдає шкоди іншому. Громадянам дозволялось безперешкодно виражити свої думки усно або друковано, мати свободу релігійних переконань.
Особенность заключалась в доступности и характере образования,науки и культуры.В России в 19 веке появилось много деятелей культуры и науки,универсальным примером служим А.С.Пушкин он был и является идеалом как в России так и за её границами,Д.М.Минделеев открывший знаменитую таблицу хим.элементов,и много других личностей прославивших нашу страну своими подвигами и свершениями,при этом проявляя свой русский характер тесно переплетённый с моральными,религиозными ценностями в отличии от Европы и Запада.
После окончания Отечественной войны 1812 г. стала очевидной необходимость перемен в сфере социально-экономических отношений и государственного строя. Ставший после Венского конгресса (1814-1815) «царем польским», Александр 1-й подарил своим новым подданным самую либеральную в Европе конституцию. При открытии польского сейма в 1818 г. он обещал распространить свободы на все подвластные ему территории.
Началась тайная работа над созданием русской конституции. Ее автором был Н.Н. Новосильцев - один из «молодых друзей» императора, который поддерживал будущего царя еще до вступления на престол. Текст конституции был написан к 1820 г.
Уставная грамота ограничивала самодержавный произвол, но сохраняла доминирующее положение самодержавия во всех областях общественной жизни. Но первая в истории России конституция не была обнародована. Александр 1-й отказался и от планов отмены крепостного права. Осуществлению реформ помешало мощное сопротивление основной части российского дворянства.
Революционные события в Италии и Испании, волнения солдат Семеновского полка в России положили конец колебаниям Александра 1-го в выборе форм и методов государственного правления, приведя его к политике абсолютизма и реакции.
Во второй половине своего царствования Александр 1-й правил руками своего генерала А.А. Аракчеева. Чтобы уменьшить расходы казны на содержание армии, Аракчеев создал поселения, которые характеризуются военными тяготами, муштрой и строгой дисциплиной. Крестьяне вынуждены были заниматься хозяйством для своего содержания. Это была худшая форма крепостничества.
Отечественная война 1812 г., ее итоги, победоносные заграничные походы создали в армии и гражданском обществе патриотический подъем. Длительное пребывание в Европе ознакомило передовые круги русского офицерства с идейными течениями.
Просвещение как философия и Французская революция на фоне российской крепостнической действительности послужили причинами зарождения идеологии декабристского движения.
Возвратившись после освободительной миссии из Европы в угнетенную крепостничеством и аракчеевщиной Россию, прогрессивно настроенное офицерство образовало «Союз Организация численностью 30-50 человек имела своей целью уничтожение крепостного права и введение в России конституции. Участники и организаторы этого общества понимали свою слабость, малочисленность членов организации и недостаточность средств к осуществлению своих планов.
В 1818 г. «Союз был переименован в «Союз благоденствия». Началась борьба за общественное мнение, пропагандировались антикрепостнические идеи. По уставу организации каждый ее член обязан был избрать для своей практической деятельности одну из четырех областей: участие в деятельности благотворительных обществ; образование; правосудие; общественное хозяйство.
В 1820 г. Александр 1-й начал проводить реакционную политику, и открытая пропаганда идей «Союза благоденствия», как и само его существование, стала опасной. В январе 1821 г. общество было распущено.
Вместо «Союза благоденствия» в 1821-1822 гг. образовались два тайных союза, носивших революционный характер.
«Северное общество» возглавляли братья Муравьевы, князь С.П. Трубецкой, Н.И. Тургенев, князь Е.П. Оболенский, поэт К.Ф. Рылеев.
«Южное общество» образовалось на Украине в г. Тульчине. Его возглавлял полковник П.И. Пестель. Будучи человеком энергичным и честолюбивым, он проповедовал крайнюю революционную тактику, основанную на терроре, вплоть до уничтожения всей императорской фамилии. Активными членами южного общества были генерал С.Г. Волконский, А.П. Юшневский, С.И. Муравьев-Апостол, М.А. Бестужев.
«Общество соединенных славян» имело целью создать федеративную республику всех славянских народов.
Объяснение:
2.Прийняття Декларації прав людини і громадянина
У другій половині ХVІІІ ст. Абсолютна монархія у Франції стала гальмом суспільного прогресу. Міжнародний авторитет Франції падав. Сільське господарство переживало кризу. Селяни тікали із сіл у міста, поповнюючи там армію бродяг і жебраків. Фінансовий стан королівства був надзвичайно тяжким.
В останній третині ХVІІІ ст. феодально-абсолютистський режим перебував у
стані гострої політичної кризи. Великі просвітителі Монтеск, є, Вольтер, Руссо вказували на необхідність докорінних реформ.
Для того щоб поповнити скарбницю і запобігти банкрутству, король звернувся до Генеральних штатів, які не скликались 175 років, в надії дістати від них згоду на введення нових податків. Кількість делегатів від третього стану була подвоєна, однак ця обставина не мала істотного значення, оскільки за старовинним звичаєм кожний стан мав один голос.
Відкриття Генеральних штатів відбулося 5 травня 1789 року. Відразу розпочалися тривалі спори з питань процедури: про перевірку повноважень депутатів, про спільні й роздільні засідання, про завдання штатів, про права третього стану, про майбутнє Франції. Дебати переросли в гострий конфлікт з королем.
17 червня третій стан оголосив себе Національними зборами. Пізніше до нього приєдналися ліберальні депутати від духовенства і дворянства. Лише з його відома королю було дозволено збирати податки.
Делегат Генеральних штатів міг діяти лише від імені свого округу і в межіх даного йому наказу. Депутат Національних зборів вважався представником всього народу. Імперативний мандат було анульовано. Збори оголосили себе представником усієї нації, що говорив і діяв від її імені.
Ігноруючи накази і протести короля, 9 липня 1789 року Національні збори проголосили себе Установчими зборами, тим самим взявши на себе місію створювати нові полятичні та державно-правові інститути, розробляти і затверджувати Конституцію.
Спроба короля розігнати депутатів обернулася повстанням парижан. 14 липня вони штурмували символ королівського абсолютизму – фортецю-тюрму Бастилію. Революція охлпила всю країну. Населення провінцій скидало королівських чиновникі, створювало нові органи місцевого самоврядування. Цей процес дістав назву муніципальної революції. Селяни повсюдно відмовлялися виконувати феодальні паовинності, вимагали передачі їм общинних земель.
Революційні сили створили національну гвардію. Та, оскільки військове спорядження було дорогим, бідні громадяни не могли служити в ній. Тому нова армія опинилась в руках великої буржуазії.
5 серпня було прийнято декрет про остаточне знищення феодального режиму. У першій половині серпня Установчі збори скасували церковну десятину та особисті повинності селян, однак у власність землю селяни могли одержати тільки за викуп. Така половинчастість рішень пояснювалась тим, що на першому етапі революції при владі була велика буржуазія.
26 серпня 1789 року Установчі збори прийняли перший конституційний акт – Декларацію прав людини і громадяина. В ній зазначалося, що причиною вад уряду і суспільного лиха є забуття природних, невід’ємних і священних прав людини. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах, що мета кожного державного союзу – забезпечити природні і невід’ємні права людини, такі, як свобода, власність, безпека й опір гнобленню, свобода складається з можливості робити все, що не завдає шкоди іншому. Громадянам дозволялось безперешкодно виражити свої думки усно або друковано, мати свободу релігійних переконань.