историческое название самоуправляемых русинских земель северо-восточного Прикарпатья, существовавших как автономная территориально-экономическая единица с конца XIII до середины XV века[1]. Самоуправление в этих землях возникло как следствие ослабления власти Галицко-Волынского княжества под ударами татаро-монголов. Однако, из-за многочисленных речных преград, последние сюда добирались крайне редко, а потому торговый путь Львов-Сучава остался нетронутым, что позволяло шипинскому населению организовывать довольно прибыльные ярмарки и некоторое время вести довольно независимый образ жизни. Последнее привлекало сюда скотоводов-валахов, теснимых венграми из Трансильвании. Местные русины, как и валахи, придерживались православия.
Селянська реформа 1848 в Австрії (зокрема, у Галичині, на Буковині і Закарпатті) — скасування панщини, проведене австрійським урядом під час революції 1848 з метою пристосування економіки до потреб капіталістичного розвитку. Здійснена під тиском революційних подій, що охопили також Галичину, Буковину і Закарпаття, та масових селянських рухів, зокрема Галицького селянського повстання 1846.
Згідно з законом австрійського імператора Фердинанда I від 17 квітня 1848, у Галичині селянські повинності скасовувалися з дня 15 травня 1848. Окремим декретом від 1 липня 1848 дію цього закону уряд поширив на Буковину, підтвердивши його законом від 9 серпня 1848.
Влітку 1848 року питання про умови звільнення селян обговорювалося в австрійському парламенті. Депутати від селян Галичини і Буковини І.Капущак, Л.Кобилиця разом з іншими депутатами лівого крила рішуче виступили проти виплати викупу поміщикам. Але більшістю голосів парламент ухвалив скасувати повинності селян за викуп (індемнізація). На підставі цієї постанови 7 вересня 1848 видано закон про звільнення селян від особистої залежності від колишніх власників на території всієї Австрії, про надання їм прав громадян держави та права власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості. Закон передбачав повну компенсацію (індемнізацію) селянами на користь поміщиків 20-кратної вартості всіх річних повинностей панщини. Поміщики одержували за селян великий викуп: у Східній Галичині — 58,9 млн гульденів (145,6 млн тодішніх крб.), на Буковині — 5,5 млн гульденів (13,9 млн тодішніх крб.). Головний тягар викупу несло селянство. За законом 7 вересня 1848 у власність селянства Східної Галичини та Буковини перейшло менше половини земельних угідь краю.
Більшість селян залишалася малоземельною і економічно неспроможною, значну частину їх (халупників і комірників) було «звільнено» зовсім без землі й вони відразу потрапили в економічну залежність до землевласників. У власність поміщиків перейшли майже всі ліси і пасовиська, за користування якими селяни змушені відробляти або платити (сервітути). З метою практичного здійснення реформи уряд видав додаткові законодавчі акти: 4 березня 1849 для всіх країв австрійської монархії, 15 серпня 1849 і 4 жовтня 1850 тільки для Галичини. 23 жовтня і 12 листопада 1853 — для Буковини.
У Закарпатті, як і по всій Угорщині, залежність селян від панщини скасована законом, що його прийняв угорський сейм 18.3.1848 і підтвердив 1853 австрійський імператор Франц Йосиф I, на таких же кабальних для селян умовах, як і в Східній Галичині та на Буковині. Землевласники одержали викуп у розмірі 20-кратної вартості річних повинностей селян. Більшість закарпатського селянства була звільнена з недостатньою забезпеченістю землею, значна частина — зовсім без землі. Грабіжницький характер реформи спричинив подальше зростання зубожіння селянства, викликав хвилю селянських заворушень у Східній Галичині і Закарпатті та Буковинське селянське повстання 1848-1849.
Объяснение:
вся совокупность мер позволила добиться определенных успехов в развитии аграрного производства. в 1953-1958 гг. прирост сельхозпродукции составил по сравнению с предыдущими пятью 34%. за тот же период было освоено 42 млн. га целинных и залежных земель. но коренного улучшения в развитии сельского хозяйства не произошло. реорганизация мтс, выкуп сельскохозяйственными предприятиями у мтс техники на условиях подорвали многих хозяйств. непоследовательность аграрной политики проявлялась и в других преобразованиях, затронувших агросферу. начался новый этан укрепления колхозов и расселения неперспективных деревень. осуществлялись массовые преобразования колхозов в государственные сельскохозяйственные предприятия (совхозы). действовали силовые методы отраслями агросферы. в конце 50-х годов стала проводиться линия на свертывание личных подсобных хозяйств, на сокращение находящегося в личной собственности крестьян поголовья скота. усилились волюнтаристские методы руководства сельским хозяйством. после визита н. с. хрущева в сша (1959 г.) всем хозяйствам - но его настоянию — рекомендовалось переходить к посеву кукурузы. результатом непродуманных мер стало обострение продовольственной проблемы. в связи с сокращением государственных резервов зерна начал регулярно покупать его за рубежом. нарастало недовольство деятельностью руководства партии и правительства. все более активно и открыто стали высказываться соображения о необходимости изменений в центральном руководстве. теперь часто пишут и говорят о заговоре против н. с. хрущева, на самом деле просто созрели условия, возникла острая необходимость изменений в высшем руководстве партии и страны. в цк партии образовалась группа деятелей, взявших на себя непростую — заменить н. с. хрущева на посту первого секретаря цк и председателя совета министров . это было рискованное дело, связанное с возможными тяжелыми последствиями в случае неудачи. в 1964 г. завершилась политика реформ, проводимых н. с. хрущевым. преобразования этого периода явились первой и наиболее значительной попыткой реформировать советское общество. стремление руководства страны преодолеть сталинское наследие, обновить политические и социальные структуры удалось лишь отчасти. проводимые по инициативе сверху преобразования не принесли ожидаемого эффекта. ухудшение ситуации вызвало недовольство политикой реформ и ее инициатором - н. с. хрущевым. в октябре 1964 г. н. с. хрущев был освобожден от всех занимаемых постов и отправлен в отставку.